"Чемодан, вокзал, Євросоюз": з України можуть виїхати мільйони громадян [ Редагувати ]

Країни ЄС запрошують українців. Мільйони вже там працюють. Ще мільйони можуть виїхати. До вже традиційних напрямків міграції на кшталт Польщі або Італії, додаються ще й такі держави, як Німеччина. А хто ж залишиться працювати в Україні? Олена Зоріна продовжить тему.

Із заходу, центру і сходу.

"Їдуть з абсолютно усіх куточків України, не говорячи про західну. Є люди, які навіть з Києва їдуть", - говорить Світлана Фіщенко, генеральний директор рекрутингової агенції.

Усі на заробітки за кордон.

"Виїжджають чоловіки на будівельні роботи, жінки - доглядальницями. Це єдиний спосіб, джерело, заробить грошей", - говорить Лариса Дашкевич, психолог, жителька села Рукшин.

Це звичайне буковинське село Рукшин. Половина жителів на заробітках. У Польщі, Чехії, Італії, Литві та Росії. Бо роботи в рідному селі - немає.

"Діти залишаються з дідусями-бабусями, або тільки з татом, або тільки з мамою. і це дає можливість розвиватися самому селу. Тому що вони привозять ті кошти, у щось вкладають", - говорить Лариса Дашкевич, психолог, жителька села Рукшин.

Чоловік Діани вже три роки працює далекобійником у Польщі. Щоб прогодувати сім'ю з двома дітьми та заробити собі на лікування - змушений працювати понаднормово.

"Буває так, що і на півроку його немає, може бути 3 місяці. Потім може назад їхати. Самим тяжко, ну але що зробиш? Тут немає де", - говорить Діана Мариняк, жителька села Рукшин.

Молодший брат Діани теж на заробітках. А от односелець Роман нещодавно повернувся. Хлопець у минулому військовий-контрактник.

Повоювавши 3 роки на передовій, майже одразу вирушив на будівництво в Польщу. Умови праці, каже, важкі. Роботодавець понаднормові години - оплачувати відмовлявся.

"Десять годин ми працювали кожного дня. Надгодини були так, щоб ми працювали. По 12, по 13 годин. Допустім, стіну розібрати, то це все без маски, без всякого захисту для легенів. І по 5 годин було не виходили звідти", - говориоть Роман Козачок, житель села Рукшин.

Та вибору в Романа не було. Бо на батьківщині так би й сидів без роботи і без грошей.

І це типова картина для українських сіл і навіть міст. Тим паче зараз. Уявіть, вакансій за кордоном більше, аніж охочих працювати! Високий сезон, кажуть рекрутери. Зарплати набагато вищі, ніж в Україні - від семисот євро на місяць.

"Період з травня і по жовтень є дуже багато пропозицій на ринку в багатьох сферах діяльності, починаючи від промислових підприємств і закінчуючи сільськогосподарськими роботами, наприклад, збір полуниці, суниці", - говорить Світлана Фіщенко, генеральний директор рекрутингової агенції.

Європа дедалі ширше відчиняє двері для наших заробітчан. Цього тижня Чехія вдвічі збільшила квоти на робочі візи для українців. Із 20 до 40 тисяч. На черзі - Німеччина, яка хоче спростити працевлаштування іноземцям не з Євросоюзу. І це вже не просто наміри, а плани на наступний рік.

"На листопад 2018 року в Німеччині вільних робочих місць було майже півтора мільйона. І це говорить про те, що ця країна, ця велика потужна держава, може залучити дуже велику кількість українців, які зараз, до речі, знаходяться і в Чехії, і в Польщі, і в Росії", - говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

"Скільки людей ще поїде, знаєте, ніхто не може сказати. У кожного є один, або два родича або знайомиї, які ще хочуть поїхати закордон працювати. Тому якщо ми говоримо, що закордоном працює 7 млн українців, можливо 10, то це означає, що бажаючих ще стільки ж або можливо в 2 рази більше", - говорить Віталій Махинько, голова профспілки "Трудова солідарність" .

Такі заяви і дії європейських країн справжній виклик для України. Адже мінімальна заробітна плата у нас зараз приблизно 140 євро. У тій самій Німеччині вдесятеро вища.

"Починатимуть з Польщі, а ті, хто вже призвичаїлися до Польщі, зрозуміли, що можуть жити в чужій країні, можливо будуть рухатися далі. Бажаючих працювати в тій же Чехії набагато більше", - запевняє  Світлана Фіщенко, генеральний директор рекрутингової агенції.

"Це будівельники, це зварювальники, це водії, це лікарі. Ми опинимось в країні, в яку ніхто не буде інвестувати грошей, бо який сенс, якщо тут немає робочих рук?" - говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

Дефіцит робочих рук Україна відчуває вже зараз. Дедалі менше охочих працювати на будівництві, в лікарнях чи сфері обслуговування.

"Теоретично це можна відкрити ринок праці в Україні для іноземців. Але ж нема кому відкривати, бо українці на сьогоднішній день, вважаються у нас в країні сама низька зп. Немає бажаючих їхати в Україну", - говорить Віталій Махинько, голова профспілки "Трудова солідарність".

До того ж, і оформлювати іноземців офіційно в Україні не вигідно. Таке законодавство.

"Чітко прописано, що якщо український роботодавець хоче залучити іноземця на роботу він повинен йому сплачувати мінімальну зп не менше аніж 10 мінімальних зп. Тобто ви берете на будівництво звичайного підсобника і повинні йому платити мінімально 42 тисячі гривень. Це той рівень заробітних плат, який не сплачується українцям", - говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування.

Мінус три мільйони українців за 10 років. Саме стільки людей, за підрахунками соціологів, можуть залишити Україну, якщо держава не почне зацікавлювати їх на батьківщині.

Чемодан, вокзал - столиця. У Києвi грошi хоч і водяться, однак навiть для провiнцiалiв вiн уже не такий цiкавий, як робота за кордоном. Шлях трудового мiгранта нелегкий. Часто неофіційне оформлення, бiльш нiж 12-годинний робочий день і можливий обман. Та це не зупиняє людей. Нині кожен 8 українець працює за кордоном. А за рiк-два, якщо так буде й далi, ця цифра може значно збільшитися.