Занедбані санаторії та курорти: чому в Україні не вміють цінувати потрібне [ Редагувати ]
Занедбані курорти. Україна отримала величезний спадок - систему санаторіїв, що розташовані у найкращих місцях країни. На створення цієї системи свого часу витрачалися колосальні ресурси. І вони мали би працювати і сьогодні, але...
Замість того, щоб приносити мільйонні прибутки, українські санаторії занепадають. Втрачають фахівців та змушені боротись проти тих, хто прагне просто роздерибанити землю та майно. Чому у нас не вміють цінувати те, що дійсно потрібне? Та як санаторно-курортне господарство працює у Європі? Розбиралися мої колеги - Олена Зоріна і Тетяна Логунова.
Відпочинок радянського періоду.
"Це як в совдеп. Ти приїжджаєш, там все устаріле", - говорить Олександр Кікін, голова ГО "Товариство ветеранів АТО з інвалідністю".
І майже класу люкс.
Условия прекрасные. Територия, уют, гостеприимство", - говорить Сергій Бузурний, відпочивальник із Молдови.
Чому одні українські санаторії - сучасні, охайні, а інші - тягар для держави, який щороку забирає мільйони бюджетних гривень? І чому навіть за геть скромних умов, відпочинок в оздоровницях - не для простих українців?
Ірина Сисоєнко, президент Всеукраїнської Асоціації фізичної медицини, реабілітації і курортології.
"В Україні є велика кількість людей, які працюють в цій сфері і мають досвід роботи. Важливо, щоб наступний рік став роком збереження всіх фахівців. Ми налічуємо 284 санаторії, які мають природні ресурси, які мають умови. Санаторно-курортні заклади вони стоять напівпорожніми в Україні, тобто ми не використовуємо ті можливості, які у нас є. Просто тому що люди не мають грошей, щоб купити путівку і поїхати самостійно.
Виявляється, держава просто забула, що гроші на профілактику захворювань і оздоровлення потрібні.
В Україні безкоштовних путівок до санаторію фактично немає. Платити за такий відпочинок і лікування доведеться з власної кишені. Фонд соціального страхування, який раніше покривав повну вартість курсівок, тепер фінансує хіба що реабілітацію, та й те лише окремим категоріям пільговиків.
Та навіть безкоштовні путівки частенько дають не тому, кому треба.
"Коли звертаешся до совбезу і хочеш щось отримати, тобі намагаються нав’язати: от бери це, або нічого не отримаєш", - говорить Олександр Кікін, голова ГО "Товариство ветеранів АТО з інвалідністю".
І за це ще 9 кіл пекла треба пройти, - розповідає ветеран Олександр Кікін. Чоловік був поранений під Слов'янськом ще 2014. Проходив реабілітацію в одному з австрійських санаторіїв. Поїхати в українську оздоровницю - досі не наважується.
"Вистояти не одну чергу, щоби потім вам сказали, що вам ще треба донести декілька довідок, звернутися до лікаря, потім брати оті всі довідки, потім прийти", - говорить Олександр Кікін, голова ГО "Товариство ветеранів АТО з інвалідністю".
До того ж, від побратимів чув чимало сумних історій.
"Виникають питання - де вас розмістити? випадки були дуже різні", - говорить Олександр Кікін, голова ГО "Товариство ветеранів АТО з інвалідністю".
А от за гроші можна поїхати, куди хочеш. І місце знайдуть.
"Ми приїхали на 10 днів, а потом знов приїдемо. Після операції на серці сюда приїжджаємо часто", - говорить Валентина Троханенко, відпочивальниця.
Майже 20 кілометрів від столиці. Санаторій "Жовтень". Одна з найвідоміших реабілітаційних оздоровниць під Києвом. Тут виходжують після інсульту, інфаркту, травм хребта і кладуть на підтримку вагітних.
Пані Валентина приїхала сюди з чоловіком. Підлікувати хворе серце. Аби не діти сама собі таке не змогла б дозволити.
"Десь на сутки в нас виходить 900, діти купляли. Ми там платили 980 гривень. Дуже хороша кімната, все в ній є. І душева, і туалет, ну там 2 кімнати", - говорить Валентина Троханенко, відпочивальниця.
17 з половиною гектарів землі в Конча-Заспі на березі Дніпра. Навпроти котеджів української еліти: політиків і багатіїв. Санаторій існує тут уже 45 років. І ззовні час наче зупинився.
"Не было кадастрового номера на землю, начали восстанавливать все с нуля. Каждый день хотят зайти какие-то псевдоинвесторы, так называемые рейдеры. И каждый день отбиваешься. Сколько сотка земли стоит в Конча-Заспе? И очень тяжело устоять такой локации", - говорить Сергій Мельник, директор ДП "Клінічний санаторій "Жовтень".
Він директором лише пів року. І відразу взявся наводити лад. У санаторії замінили вікна й труби, підлатали дах. Потроху ремонтують кімнати. І все це, переконує, коштом закладу.
"Единственное, что материальная база у нас устаревшая. Потому что аппаратура 70-80 годов, но по-тихоньку стараемся обновлять", - говорить Сергій Мельник, директор ДП "Клінічний санаторій "Жовтень".
Пільгових відпочивальників оздоровлюють у борг. Фонд соцстраху повертати гроші не поспішає.
"Задолженность фонда по отношению к санаторию составляет 410 тысяч гривен. То есть в этом у нас есть проблема. Потому что питание, человека нужно кормить каждый день, для этого должны быть оборотные средства, а когда идет задержка , это патовая ситуация", - говорить Сергій Мельник, директор ДП "Клінічний санаторій "Жовтень".
Але навіть за таких умов тут примудряються приймати закордонних гостей.
"К нам приезжают люди, бывшие жители советского союза, которые живут в Израиле. У них ностальгия. Таких реабилитационных процедур и в Израиле нет. Где они принимают хвойные ванны, где они получают ванну-комфорт. И природа, здесь. Запах хвои, запах самой листвы - безумное место", - говорить Сергій Мельник, директор ДП "Клінічний санаторій "Жовтень".
Більше схожі на готелі класу "люкс" - німецькі курорти. Саме так, курортами - у перекладі "місце для лікування" - тут називають містечка, де можна пройти оздоровлення та реабілітацію. Їх у країні сотні і всі чітко класифіковані. Є з цілющими водами, повітрям, лікувальними грязями.
"У Німеччині близько трьохсот п'ятдесяти курортів. Вони є у кожному регіоні - від півночі до баварських Альп. Я зараз у Вісбадені. Знаний він цілющими водами. Відкрили їх римляни ще 2 тисячі років тому. Вони купали в тутешніх джерелах коней і помітили, що рани у тварин гоїлися", - говорить Алмут Боллер, представниця об'єднання курортів Німеччини.
Просто так назватися курортом - не можна. На відповідність критеріям перевіряє спеціальна туристична служба. Враховують навіть привітність обслуги.
"Перевіряють все: рівень медичного обслуговування, терапії, привітність персоналу, комфорт кімнат і, звісно, якість харчування", - говорить Петер Бланк, представник об'єднання курортів Німеччини.
На цих кадрах - баварський термальний курорт Бад Фюссінг - один із найкращих у Європі. Колись тут шукали нафту, а знайшли цілющі джерела з гарячою водою. Зараз у Бад Фюссінгу понад 30 санаторіїв і реабілітаційних центрів, і щороку більше як мільйон відвідувачів.
"Це фото зроблене1960 року. На ньому початок розбудови інфраструктури. Усе почалося з кількох будівель, які потом стали термальним центром", - говорить Ернст Штапфер, представник курорту Бад Фюссінг.
Направити на німецький курорт може лікар. І тоді левову частину грошей покриває каса медстрахування. Утім, за даними німецького об'єднання курортів, більшість їхніх відвідувачів - приватні особи, які сплачують за проживання і лікування з власного гаманця. Ціни доволі високі - від сотні євро за добу.
В Україні теж є схожі санаторії та сервіси. Ціна за проживання і лікування там теж європейська.
"Дійсно, є приватні санаторії, у них і сервіс напевно кращий, але вартість їхнього набору - проживання, лікування, харчування в рази, не на скількись відсотків, а в багато разів дорожча. Коли в нас можна за 600 гривень отримати цей весь набор. Там це буде коштувати від 3-4 тисяч гривень в сутки", - говорить Володимир Саєнко, голова наглядової ради ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", заступник голови Федерації профспілок України.
Але створити європейські умови за доступнішою ціною можна, - переконують експерти.
"При правильній організації роботи санаторій може надавати доступні послуги по лікуванню, проживанню і мати прибуток в той же час. Для цього потрібно не мішати працювати різними судовими позовами або чимось іншим", - говорить Володимир Саєнко, голова наглядової ради ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", заступник голови Федерації профспілок України.
"Велика кількість інвестиційних фондів зацікавлені в тому. Держава має використовувати кошти на закупівлю послуги для громадян, а вже сервіс, інфраструктуру, відновлення, нові будівлі має будувати інвестор", - говорить Ірина Сисоєнко, президент Всеукраїнської Асоціації фізичної медицини, реабілітації і курортології.
Не чекають інвестора і потроху перетворюють на європейський санаторій - "Моршинський" на Львівщині.
"Ніякого фінансування ми державного не маємо. Не отримуємо ні дотацій, ні субвенційні нічого. Повністю тут люди які відпочивають і лікуються це на своєму, за свої власні кошти", - говорить Віктор Безруков, директор ДП "Санаторій "Моршинський".
Охайні кімнати. Один із корпусів за стилем, як у старій Європі. Важко повірити, що всі ці перетворення - у державному санаторії. Сергій уже не один десяток років приїжджає сюди з Молдови. Радить друзям і знайомим. Доба - від шестисот до тисячі ста гривень. Це за проживання, харчування та лікування.
"Я уже езжу с супругой, с детьми, уже дети выросли, 24 года. Были в различних номерах и на каждом этаже, хочу сказать, что условия прекрасные и тепло. Чистенько,всегда утром встаёшь все убрано", - говорить Сергій Бузурний, відпочивальник із Молдови.
Головна цінність тут не лише вода і лікування. Це єдиний у Моршині санаторій з денним стаціонаром. Можна не тільки оздоровитися, а й підлікуватися.
"Коли паралельно йде вода і напрацювання на рівні крові - ми маємо результат на тривалий час", - говорить Любов Четайкіна, лікарка, завідувачка медичного відділення ДП "Санаторій "Моршинський ".
Скільки часу треба, щоб усі санаторії радянської доби витягти на сучасний рівень, та ще й зберегти доступну ціну для українців - питання до держави. І поки що воно без відповіді.