Біля Дебальцевого поменшало атак противника [ Редагувати ]
А на Донбасі під Мар'їнкою ворожий снайпер поранив військового. Крім того, окупанти обстрілювали українські позиції з великокаліберних кулеметів. Що відбувається на фронті - знає Руслан Смєщук. Він повернувся з передової біля Дебальцевого.
На передові позиції поблизу Миронівського нас веде Олександр. Хлопцеві - 22 роки, на фронт він пішов у 18.
Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:
Долг. У кожного має бути свій долг по захисту своєї держави.
Схоже, Олександр більше звик діяти, аніж говорити на камеру. Трохи нервує. Розповідає, що за ці 4 роки змінилися і його світогляд, і друзі. Старих товаришів він просто переріс.
Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:
Не особо, нет про что говорить, нет общин тем. Вот круг общения основной - армия.
Тут служить багато ще зовсім юних хлопців. Романові двадцять. На війні він трохи більше як місяць. Відверто визнає: зважувався на цей крок понад рік.
Роман, військовослужбовець Збройних сил України:
Довго думав, а потім вирішив піти. Сам для себе. Ні для кого.
Там, у мирному житті, на нього чекають дружина та дитина.
Роман, військовослужбовець Збройних сил України:
Спочатку жінка була проти, потому шо лишилися сама, але зараз все нормально, все добре майже кожного дня зізвонюємося, вечером.
Що ж до кількості ворожих атак, то тут, біля Дебальцевого, їх дещо поменшало.
Степан, військовослужбовець Збройних сил України:
За останні декілька діб тут переважно спокійно було, ну так вони стріляли - але более меніє тихо бо бувало і тяжкіше, а зараз воно стабілізувалося.
Однак така тиша може будь-якої миті обірватися - і загриміти залізом та вогнем. Як кажуть бійці - перевірено досвідом.