Домашнє насильство чи жертва обману: як закон захищає українських громадян? [ Редагувати ]

У цьому будинку під Києвом подружжя Третяків з донькою прожило понад 20 років. Стосунки в родині остаточно погіршились у 2019 році. Як результат, ексдружина з донькою звернулися до суду із заявою про начебто вчинення батьком щодо них домашнього насильства.

Дмитро Моргун, адвокат Віталія Третяка:

Під дану дефініцію можуть потрапити будь-які приклади, які в принципі не є домашнім насиллям. Це саме стосується і нашого випадку. Перше, що було зазначено моїм клієнтом: що його звинувачують в алкоголізмі, в тому що він пияк, нероба. Що він взагалі знущається і не дає спокійно проживати. Приїхавши на місце, побачивши будинок, поспілкувавшись з колегами по роботі, я зрозумів, що десь в цьому питанні є певне зловживання з боку протилежної сторони. Було зазначено дочкою, що батько на неї кричав. Батько на неї тиснув і в принципі - це психологічне насилля. В принципі, як я в суді заявляв так і зараз кажу: в будь-якій родині батько може перевищити голос на певній тональності і зробити зауваження своїй дитині. В даному конкретному випадку, як таке, домашнє насильство було відсутнє.

Віталій Ковальчук, адвокат Тетяни Третяк:

Офіційно, Третяк Віталій Васильович є кривдником. Ці факти встановлені в судовому рішенні. Один факт, який став підставою для застосування до Третяка безпосередньо, колишнього чоловіка героїні вашого сюжету - застосування обмежувального припису - забороною спілкуватися протягом 6 місяців з жертвою домашнього насилля, саме з його дружиною. Жодним чином це рішення не оскаржувалося, апеляція не подавалася, воно є чинним.

Судом встановлено, що під час сімейної сварки ексчоловік завдав Тетяні легких тілесних ушкоджень. Після цього, за словами адвоката Віталія Третяка, донька подружжя звернулася до однієї з правозахисних організацій, де їй та матері порадили одразу йти до суду.

Дмитро Моргун, адвокат Віталія Третяка:

Був конфлікт. Конфлікт був на підгрунті подружньої зради. Дружина зрадила чоловіку. Чоловік просив дотримуватися моральних принципів. Відбулося зіткнення, відбувся конфлікт. В результаті якого, скажімо так - мій клієнт не стримався. І фактично - надав ляпаса. Задіяв фізичну силу, у вигляді удару долонею по обличчю дружини. Це було. Чи можливо цей факт трактувати як насилля, як фізичне насилля? З моєї юридичної точки зору - ні. Так, є певний фізичний контакт, певний фізичний зрив. Але насилля повинне мати певну проміжкову дистанцію. Не відбулося ніякого ні кримінального провадження, було зазначено, що це цивільні правовідносини. В судовому засіданні було встановлено, по-перше: що мій клієнт не є пияком. Було зазначено, що він не є наркоманом. В судовому засіданні було зазначено, що працюючим у цій сім'ї є лише мій клієнт, тому що інші - працюють не системно. Мій клієнт морально постраждав, тому що дивилися на нього до того часу, як він не приніс судове рішення про те, що він не є домашнім насильником, - як на домашнього насильника, як людину, яка веде себе не потрібним, скажімо так, образом у спілкуванні з дітьми, дружиною, яка є особою, яка не вписується в моральні засади суспільства. Відбулися деякі матеріальні збитки.

Юристи зазначають: на сьогодні термін "домашнє насильство" чітко законодавством не визначений. Але при цьому кожний окремий епізод застосування сили може бути розцінений судом як насильницький прояв. Експерти закликають не зволікати й у разі завдання психологічного, фізичного або фінансового насильства - не мовчати, а одразу повідомляти про такі факти правоохоронцям.