Квіти, маски, антисептики: як працюватимуть школи в умовах пандемії. [ Редагувати ]

Це сталося. Більшість українських дітей після півроку карантину, який плавно перейшов у канікули, таки пішли до школи. Батьки старанно "озброїли" їх масками та антисептиками.

А от щодо решти правил пандемічного навчання - тут чіткого розуміння немає ні в кого. Уряд дав рекомендації, а дирекція кожної школи розуміє їх по-своєму.

Тож чи складе Україна іспит на безпечне навчання? І чи готові вчителі до уроків в умовах пандемії? І що роблять діти в містах, де перше вересня Днем знань так і не стало?

Хтось з квітами у школу:

Так! Тоді зі мною. Пішли.

Хтось - до комп'ютера:

Доброго дня, дорогі учні.

А хтось - гуляти в парк:

Я б хотіла до школи.

Це - перше вересня в умовах пандемії. як воно минуло у "жовтому" Києві, "помаранчевому" Львові та "червоному" Івано-Франківську?

Київ. Восьма ранку. До школи йдуть святково вбрані учні. Малі - з батьками за руку. Та перед воротами прощаються, бо далі діти мають іти самі. Спершу, короткий карантинний інструктаж.

Марія Щерба, мама школярки:

Маска, антисептик, водичка в окремій пляшечці.

На шкільне подвір'я пускають лише батьків першачків. Пані Тетяна каже: попри всю небезпеку коронавірусу, на перший дзвоник чекали всією родиною.

Тетяна, мама першокласника:

Коли з вчителем, це зовсім інший результат. І живе спілкування - це зовсім інший результат.

Олександра Щерба, школярка:

В школі лучше. Я скучила за друзями, там вчителька зрозуміло розповідає.

У цій київській школі всіх рекомендацій МОЗ дотримались - початок уроків для різних класів розвели у часі, лінійки скасували. Свято - лише для першачків. Учителька Марина Вікторівна для уроків придбала прозорий щиток.

Марина Дьоміна, вчителька школи № 175:

Крізь щиток видно мої губи, і діти можуть зчитувати мої емоції. Вони будуть бачити мою посмішку, нам буде легше спілкуватися.

А ще в цій школі діти частково навчатимуться дистанційно. І деякі уроки проводитимуть на вулиці. За кожним класом закріпили кабінет, аби діти менше ходили коридорами.

Катерина Павловська, школи №175:

Під час навчання вони будуть без масок. Вчитель в залежності від того, на якій відстані він буде знаходитись, буде в масці. Якщо є простір - буде без маски.

У більшості київських шкіл навчання буде за такими ж правилами. Щоправда, сьогодні на подвір'ях без ажіотажу не обійшлося. І маски були не на всіх, та й з дистанцією склалося не всюди.

Стаємо, дотримуючись дистанції. Один за одним, гарненько.

А ось так, у масках, і по черзі діти заходять в школу в "помаранчевому" Львові. На вході міряють температуру. Батькам зайти - зась. У самому класі діти за партами сидять по двоє.

Любі мої, масочки можемо зняти, покласти там, де сказали ваші батьки.

Для старших класів перший урок і єдиний на сьогодні - про COVID-19. Учителька розповідає, як уберегтися від вірусу і чим він небезпечний. А з жовтня у цій школі введуть так звані "плаваючі канікули" і дистанційне навчання.

Роман Герасим, директор школи №48:

Щоб був менший контакт - одна частина дітей буде навчатися дистанційно, а одна частина дітей буде перебувати в класі.

От тільки батькам така ідея поки не до вподоби. Та все ж, останнє слово - за дирекцією школи. За великим рахунком, правила навчання у "жовтій" та "помаранчевій" зонах відрізняються мало. Інша річ - зона "червона".

Ось ця спеціалізована школа - єдина на ціле місто Тисмениця. Тут навчається більше, ніж тисяча учнів. За майже сорокарічну історію існування закладу - вперше навчальний рік розпочинають без свята першого дзвоника, і без самих дітей.

Місто, як і цілий район - "почервоніли". Тож навчання поки лише дистанційне: учні дома, до школи у порожній класи йдуть лише вчителі.

Добрий день. Зі святом вас. - Дякую, навзаєм. - Як вам перше вересня, ось таке? - Сумне на жаль, як я кажу "музика не грає і душа не щемить".

Марія Люта, директор Тисменицької спеціалізованої школи:

Сьогодні сумно в школі. Не лунає дитячий сміх. Немає галасливої лінійки.

Тож замість лінійки з квітами вчителі сідають за комп'ютер. Надія Михайлівна, вчителька третього класу, вітає учнів.

Доброго дня, дорогі учні. Вітаю вас з Днем знань.

У Наталії Паращин цьогоріч аж тридцять першачків. Чи буде дистанційне навчання якісним? - Велике питання.

Наталія Паращин, вчителька першого класу Тисменицької спеціалізованої школи:

Без наочного навчання нам буде дуже важко. Хтось подивився в комп'ютер, хтось у вікно, хтось їсть, це нереально. Це моя думка.

А це вже "червоний" Івано-Франківськ. Тут нема навіть й дистанційного навчання. У місті літні канікули подовжили на 2 тижні. Школи закриті, всі діти - на вулицях. Хтось катається на велосипеді, хтось - "ріжеться" у карти з друзями. Разом із мамою в парку гуляє й Марія.

Марія, школярка:

Я б хотіла до школи. Вже надоїло сидіти дома.

Мама Марії, пані Ольга, була змушена подовжити собі відпустку на 2 тижні. У неї двоє дітей, і залишити їх просто немає на кого.

Ольга, жителька Івано-Франківська:

Це такий затяжний "марафон" від березня, я з ними вдома.  Важко, важко морально. І їм з нами важко. Вони хочуть спілкуватися, хочуть соціуму.

Та чи не обернуться очні шкільні уроки коронавірусним сплеском в країні? Це питання - поки риторичне. Хоча ризик - доволі високий. Та й скільки триватиме навчання зараз не може сказати ніхто, бо карантинну мапу України урядовці перефарбовують мало не щотижня.