Як на Чернігівщині виживають в умовах карантину крафтові майстерні та студії [ Редагувати ]

У час пандемії коронавірусу, коли масштабні креативні проекти в Україні занепадають, дрібні крафтові майстерні та студії виживають і розвиваються. Саме це відбувається з проектами жителів найбільшого в Україні мистецького хутора Обирок. Як їм це вдається дізнавалась Ольга Клюєва.

Митці кажуть, що тут, на закинутому хуторі в глухих лісах Чернігівщини відкривається інший вимір. Тут ходять босоніж, печуть піцу посеред вулиці та шукають ресурс для творчості.

Ярина Квітка, учасниця гурту "Фолькнери":

Скільки я себе пам'ятаю малою завжди мріяла про село, ліс, простір, воду й власне Обирок, це все моє.

За роки існування цей унікальний мистецький простір пережив самогубство свого засновника, режисера Леоніда Кантера, масштабну пожежу, яка знищила частину будинків та майстерень, і тепер демонструє стійкість до коронакризи. Мешканці Обирка доводять усьому світу, що попри всі негаразди, мистецтво непереможне.

Сергій Турков, виконавчий директор фестивалю "Кіносарай":

У нас тут постійно відбуваються фестивалі івенти, ось нещодавно був фестиваль "Кіносарай" - міжнародний фестиваль.

Ось там була літня сцена між сидіннями були такі невеличкі тюки, які відокремлювали один одного на півтора метра.

Хутір для творчих відлюдників під час пандемії став справжнім місцем паломництва туристів, які прагнули видовищ у безпечних умовах.

Катерина Мельник, відвідувачка:

Я обожнюю це місце. Це життя воно справжнє, бо тут ти знаходишся з природою між вами нічого немає, а в місті все трохи штучне.

А цей гарячий аргентинський чолов'яга вважає цю місцину чарівною. Саме тут Фабіан отримує найбільше натхнення. Він має українське коріння і залюбки проводить творчі майстер-класи на свіжому повітрі.

Фабіан, митець з Аргентини:

Я за весь час творчості не зрубав жодного дерева. Природа дарує мені і матеріал, і натхнення. І я безмежно вдячний за можливість творити саме тут.

А для цієї творчої родини подорожувальників та митців на колесах, "гурту Фолькнери",  хутір став прихистком на час пандемії. Коли більшість кордонів закриті для вільного пересування на їх улюбленому велосипеді. На двох колесах звик пізнавати світ 4-річний Марко, який буквально народився в дорозі під час веломандрівки родини Мулярів до далекої Австралії.

Марко Муляр, житель хутора Обирок:

Тому що закриті кордони, тому я тата чекаю на Обирку.

Володимир каже, що на Обирку вдосталь всього, чого прагне творча душа, а гроші на прожиття можна заробити і онлайн.

Володимир Муляр, митець, музикант, мандрівник:

Митцям є можливість заробляти в онлайні, і ми як музиканти, поширюємо музику в онлайні та отримуємо гроші. І ще ми як проект вокалічні хроніки співпрацюємо з телебаченням.

Мешканці Обирка готуються до зими. Припиняти творчі експерименти і в холодну пору року ніхто не збирається. Тож і взимку тут вируватиме мистецьке життя.