"Жіночі кола" лікують: у Львові створили простір для рідних військових [ Редагувати ]
Ті, від кого залежить якість життя захисників і захисниць після фронту. Йдеться про їхніх коханих та матерів, які й самі потребують відновлення. Морального. Тому у Львові вирішили проводити сеанси групової психотерапії для рідних воїнів із важкими пораненнями. Такі зустрічі називають "жіночими колами" і організовують у стінах одного зі львівських реабілітаційних центрів. Чи дієві заняття - дізнавався Роман Гаврилів.
Заняття "жіночого кола" починають зі знайомства. Майже щоразу групу поповнюють нові люди.
З того стану вийти неможливо, то однозначно. Наскільки я по життю "пофігістка", але тут… Опускаються руки.
Просто поговорити з тими, хто точно зрозуміє. У цій кімнаті зібралися матері та дружини наших захисників.
Я не знаю, тут дівчинка сама на гойдалці. Мені здається, я завжди в такому потоці, постійно бігаю, у мене постійно якісь завдання. Може, мені підказує ця карта, що треба трішечки сісти.
Тетяна з Миколаєва. Її чоловік відновлюється в одній з палат неподалік. До повномасштабного вторгнення вони опікувалися дитячою школою карате. Потім чоловік пішов на війну, і в лютому 2024 року його поранили на Херсонщині.
Тетяна Тарасова, дружина ветерана російсько-української війни:
Життя дуже змінилося, і взагалі, свідомість моя стала зовсім інакшою. Реальність, усе змінилося. Треба було все осягнути, цю величину проблеми, печалі. І треба було якось збирати себе по шматках, треба було якось далі рухатися, а це робити надто важко, коли ти перебуваєш у такій ситуації.
На "жіночому колі" Тетяна з першого заняття.
Тетяна Тарасова, дружина ветерана російсько-української війни:
То було надто важко. Кожен сеанс - це постійні сльози, виплеск того всього, що накопичилося за весь час. Але поступово ця терапія набувала більших обертів, і трішки ставало легше. І ми продовжували далі боротися.
Частину годин виділяють на спільну творчість із запрошеними гостями. З жінками працюють четверо психотерапевтів різних напрямків.
Діана Гаврилова, психотерапевтка:
Ми турбуємось про наших військових, про наших героїв – це зрозуміло. А хто турбується про тих, хто підтримує їх? Без яких реабілітація йде набагато повільніше. Це власне дружини та матері, які поруч із ними тут кожного дня.
"Жіночі кола" відвідують дружини і чинних військовослужбовців. Серед них - Галина.
Галина, дружина ветерана російсько-української війни:
Ти падаєш деколи у відчай, падаєш духом. Просто не знаєш, кому навіть пожалітися чи якоїсь поради. Поспілкувавшись з дівчатами, які тут є, і які вони сильні, які вони мужні, як вони борються, вони підтримують духом – і я стаю сильнішою.
- Як ти себе почуваєш? - Що раз, то краще.
У морпіха Андрія - важка травма голови, уламками уразило на Донеччині. У коридорі він чекав, доки в його дружини Тетяни закінчиться заняття.
Тетяна Якуба, дружина ветерана російсько-української війни:
Коли ми з ним спілкувалися, коли він вів хлопців на позиції, він завжди писав мені, як міг: "Пішов на прогулянку". Я тоді молилася, просила в Господа, щоб він із тієї "прогулянки" повернувся.
Жінка постійно хвилюється, чи допоможе лікування чоловікові. Упоратися із тривожним станом допомагають розмови на таких зустрічах.
Тетяна Якуба, дружина ветерана російсько-української війни:
Я знаю, якщо я його полікую, він мене так само. Якщо ми будемо разом, ми одне одного підтримаємо. І оце об’єднання - це є сила.
Андрій, ветеран російсько-української війни:
Менше переймається. Раніше за будь-що переймалася. І то близько брала до голови, зараз спокійніша.
Психотерапевтка Діана Гаврилова наголошує: коли близька ветерану людина дбає про свій ментальний стан, реабілітація воїна стає ефективнішою.
Діана Гаврилова, психотерапевтка:
Майже кожна жінка, яка приходить на наше "жіноче коло", на запитання "Розкажіть про себе", завжди починала: "Ми…". Тобто: "Ми з чоловіком". Вони завжди ототожнювали себе разом: "Ми отримали протез"; "Ми тут у лікарні стільки часу". Коли ми почали з ними працювати, у них уже з’явилось "Я". "Я пішла зробила зачіску"; "Я дозволила собі піти погуляти".
Насправді завжди треба пам’ятати про свої досягнення – навіть найменші свої досягнення, постійно їх треба пам’ятати й зберігати.
Від першого сеансу групової психотерапії минув рік, а віднедавна для українок з віддалених від Львова регіонів "жіночі кола" запустили онлайн.
