На Житомирщині центр реабілітації опинився під загрозою зникнення [ Редагувати ]

На межі закриття опинився єдиний на всю Житомирщину центр соціально-трудової реабілітації інвалідів у Коростишеві. Там люди з інвалідністю шиють постільну білизну і завдяки цьому мають змогу самостійно заробляти на життя. Утім, заклад перестав отримувати державні замовлення: довелося звільнити 18 працівників. Катерина Сривкова продовжить. 

Олі 48. Вона інвалід першої групи, має психічний розлад. Та попри це сумлінно працює і отримує зарплатню.

Валентина Ковальчук, директорка Коростишівського центру соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів:

Олігофренія в стадії дебільності. Плюс епілепсія, плюс цукровий діабет. Плюс артроз, ходить вона зовсім не може. Вона ж так бистренько раз-раз - і все поробила. В нас такі дітки можуть і вивертать, стоять, і гладить, і складать.

Цей центр реабілітації - єдине місце на всю Житомирщину, де такі люди, як Оля, можуть отримати роботу. Пані Наталія працює тут вже понад 22 роки. Має інвалідність з дитинства.

Наталія Шатило, працівниця Коростишівського центру соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів:

Друга група в мене. Проблеми в мене з ногами. Роботу в основном не можу найти, бо саме основне - це ноги й ходить. А ходить я багато не можу. От і працюю тут. Нічого, я всім задоволена.

Раніше у Центрі було 6 швачок. Тепер лишилася тільки Наталія. Усе через систему Прозорро, каже пані Валентина. Стихія ринку та конкуренція людям з інвалідністю - не під силу, тож вигравати право на забезпечення державних установ продукцією підприємство - не в змозі.

Валентина Ковальчук, директорка Коростишівського центру соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів:

Нас вибили. Нас просто вибили з колії. Вартість нашої тканини, заложеної у виробі получається дорожче, як отам на Прозорро виходить. Ну звідки вони беруть ту ткань таку дешеву? Всі лікарні області, районні лікарні - ми обшивали. Через то ми тоді нормально жили. Зара як в нас забрали ці замовлення, то ми мусим викарабкуваться.

Тож тепер покупці тут на вагу золота. Пані Аллу у центрі називають рятівницею: саме завдяки їй у закладу з'явилися поодинокі клієнти. Жінка зробила кілька публікацій у Фейсбук.

Алла Гребенюк, директорка комунальної установи "Інклюзивно-ресурсний центр" Коростишівської міської ради:

Це люди з особливими потребами, більшість із них не володіє навичками роботи в інтернеті. Не мають можливості оформити сторінку в Фейсбуці чи у вайбер-спільноті створити. Необхідно було лише привернути увагу до цієї роботи.

У мерії запевняють: допомагають, чим можуть. Але повністю забезпечити Центр роботою - не спроможні.

Іван Кохан, коростишівський міський голова:

Забезпечення шкіл-інтернатів, інших державних установ в першу чергу, лікарні, інші заклади, де можна застосовувати продукцію, яку вони виробляють. Те, що ми не залишимо їх без уваги - однозначно. Але замовити в такому обсязі це є завдання для нас.

У Центрі сподіваються, що держава їх почує та забезпечить замовленнями. Тоді підприємство змогло б розширити штат та працевлаштувати ще щонайменше 18 людей з інвалідністю.