Залишили стареньких помирати: у Бельгії правозахисники звинувачують владу [ Редагувати ]

Залишили стареньких помирати - таке звинувачення висувають до бельгійської влади правозахисники. Організація Amnesty International заявила, що права літніх людей в бельгійських будинках опіки порушувались від початку пандемії COVID-19. Про що йдеться - дивіться далі. 

Без халатів, захисних рукавичок, масок і навіть можливості зробити тест на коронавірус. Про такі умови роботи будинків опіки у Бельгії ЗМІ писали не раз New York Times, Washington Рost розповідали історії, у які важко було повірити. У багатій європейській країні, в самому серці Євросоюзу, стареньким фактично відрізали доступ до медицини. 

New York Times, 8 серпня 2020:

Один керівник будинку для літніх людей, не маючи варіантів, замовив тисячі пончо, які побачив на працівниках зоопарку. Іншому будинку вдалося отримати 5 тисяч масок від пастора з В'єтнаму. Цінний вантаж прибув дипломатичною поштою з посольства.

Усі засоби захисту йшли до лікарень. Бельгійська влада намагалась захистити медиків та уникнути переповнення медзакладів. Ушпиталювали тільки пацієнтів з важкими симптомами. Стареньким часто відмовляли. Або було надто пізно, або ж - навпаки - недостатньо тяжкий стан. Вірус - як наслідок - швидко поширювався пансіонатом. Хворіли і мешканці, і персонал.

Філіп Хенстман, директор франкомовної гілки "Amnesty International" у Бельгії:

Фактично ті, хто мають нами опікуватися, сказали: "Ну, знаєте, ми не можемо годувати всіх". Ми не Африці, ми в Бельгії. Це неприпустимо, що таке відбувається сьогодні в нашій країні.

Правозахисники AMNESTY INTERNATIONAL підрахували - з усіх жертв коронавірусу в Бельгії, де показники смертності найвищі в Європі, у пік епідемії навесні 60 відсотків становили мешканці будинків для літніх людей. При тому, що часто їх зараховували до ковідних пацієнтів, зважаючи на симптоми - без тестувань.

Філіп Хенстман, директор франкомовної гілки "Amnesty International" у Бельгії:

Йдеться про порушення кількох фундаментальних прав людини. Це право на здоров'я, оскільки люди не мали доступу до медичної допомоги; право на недискримінацію, бо декого не приймали до лікарні. І, нарешті, право на життя.

Хвиля смертей накрила будинки опіки не лише в Бельгії, а й в інших європейських країнах, як-от: Іспанії та Італії. Та різниця в тому, що за весь час пандемії в Бельгії лікарні жодного разу не були переповнені. Вільні ліжка у відділеннях інтенсивної терапії завжди залишались, проте не для людей похилого віку.

І під час другої хвилі ситуація не надто поліпшилась. Правозахисники наполягають - будинки для літніх людей досі потребують кращого доступу до тестів та засобів захисту. Цей вірус вражає найбільше старших і саме вони мають бути в пріоритеті.