У Дніпрі діти з особливими потребами долучилися до театрального мистецтва [ Редагувати ]

Театр - як ліки. У Дніпрі діти із синдромом Дауна та ДЦП готуються до різдвяної колядки. Для "особливих" акторів театральне мистецтво - це частина реабілітації та соціальної адаптації.

Це вистава "Бути самим собою". На сцені - діти з особливими потребами та звичайні актори.

- А хочешь, мы будем твоими друзьями? Хочешь? Хочешь? - Да. Конечно! Если бы я нашел настоящего друга, я бы сказал ему. - У меня все Окей! - Друг, приди просто так, посидим, поболтаем, обсудим.

Ідея створити інклюзивний театр належить батькам особливих дітей. Нині він єдиний в області, де навчають акторського мистецтва малечу із синдромом Дауна та ДЦП.

Ігор Зябров, актор інклюзивного театру "Незабудки":

Тут я приобрел новых друзей, у меня новые эмоции, у меня много ролей, я тут, например Кузнец Вакула, в бременской истории я был рассказчиком, в Чайке я был мудрой чайкой, а в "Быть самим собой" - я был принц.

Зараз у театрі близько тридцяти акторів. Наймолодшому - шість років, найстаршому - тридцять чотири.

Людмила Журавель, режисерка інклюзивного театру "Незабудки":

Мы работаем над дыханием, над артикуляционным аппаратом, мы поем. Мы ставим голос, и от этого происходит лучше мышление. Далее роль. Ее нужно выучить, нужно запомнить - кто за кем выходит из-за кулис, мы развиваем память, ребенок понимает, что такое выдержка.

Євген Тильних водить до інклюзивного театру 11-річного сина Тимофія.

Євген Тильний, батько актора інклюзивного театру "Незабудки":

Стал больше раскрепощенный. Для него театр это… Он ждет тренировок, а концерт - это вообще. Он более ответственный стал. Очень любит театр, очень.

А це вже студія, де діти завчають ролі та влаштовують репетиції.

Хороша, я хороша, ну просто чудо как хороша. Да правда ли это. Чудная девка, хвастовства у ней много. Глядит на себя в зеркало и не наглядится. Да еще и хвалит себя вслух.

Це вже четверта вистава інклюзивного театру. Батьки особливих акторів пересвідчилися: їхні діти можуть дуже багато.

Євгенія Симонова, мати актора інклюзивного театру "Незабудки":

Для наших ребят через такую трудотерапию они получают новые навыки. Например, шитье для девочек, для мальчиков - это столярное дело, валяние шерсти, лепка из глины. Они развивают моторику, они развивают усидчивость. Они позволяют получить профессию в будущем.

Уже наступного року батьки та керівництво театру хочуть організувати справжній центр інклюзивної творчості. З приміщенням їм допомогли спонсори. Зараз шукають кошти, щоб зробити в ньому ремонт.