Перемагати однією рукою: 23-річний буковинець попри тяжку травму став успішним тренером [ Редагувати ]
Перемагати суперників однією рукою. Дзюдоїст Ілля Паскарюк з Чернівецької області ще в дитинстві втратив кисть через необережність. Проте це не завадило йому спочатку стати чемпіоном України, а згодом - успішним тренером.
Про незламну силу духу - наш матеріал.
Як ваші справи? - Добре! - У всіх все добре?
Так 23-річний буковинець Ілля Паскарюк розпочинає тренування із дзюдо. Хлопець не залишив спорт навіть попри жахливу травму. У п'ятирічному віці він втратив кисть руки, коли бавився зі старшим братом.
Ілля Паскарюк, тренер із дзюдо:
Вдома ми гралися петардами. Не знаючи того, що це петарда, взяли, підпалили і вона вибухнула, - виходить так.
Родина довго не могла прийти до тями. А оговтатись після нещасного випадку допомогло дзюдо. Батьки возили на тренування старшого сина. Брали з собою й молодшого Іллю. А він місця собі не знаходив поза татамі, емоційно спостерігав за заняттями.
Ілля Паскарюк, тренер із дзюдо:
Тренер дивиться на цю всю ситуацію, Юрій Михайлович Паскар, і каже: "Давай іди!". Я йому показую: "У мене нема руки, що робити?". Він каже: "Нічого страшного, давай іди". І з того часу почав працювати.
Спеціально для Іллі тренер підбирав прийоми. І вже за кілька місяців хлопець переміг на обласних змаганнях. А в тринадцять років став чемпіоном України серед 16-річних спортсменів без вад. Каже: суперники часто недооцінювали його.
Ілля Паскарюк, тренер із дзюдо:
Вони виходять, сміючись, дві секунди - я його ставлю на лопатки, він встає здивований: "Як так? Як так він мене кинув?"
Три роки тому дзюдоїсту запропонували тренувати дітей в одному зі спортклубів Чернівців. Тут переконані: такі наставники, як Ілля - найкращий приклад для майбутніх чемпіонів.
Євген Мотовилін, керівник спортивного клубу:
Я в першу чергу дивлюсь - чи вони люди, чи ні. А фізичні вади - це все моменти, які є побічними, і вони ніяк не впливають на відношення, особисто в мене, до людей. Ми маємо підтримувати людей, які мають якісь вади і заохочувати їх до співпраці, до розвитку.
Гоша більше ніж рік займається у групі Іллі Паскарюка. Мама хлопчика каже: він ще жодного тренування не пропустив.
Юлія Образцова, жителька Чернівців:
Ми не одну секцію змінили, хотіли саме дзюдо, але тільки Ілля зміг знайти спільну мову з нашим сином. Це людина, яка не зламалася, як би зробила більшість, а навпаки, яка знайшла себе і яка тренує дітей.
Зараз у групі Іллі близько півсотні дітей. Своєї вади перед вихованцями не приховує. Навпаки - своїм прикладом надихає.
Ілля Паскарюк, тренер із дзюдо:
Пояснюю: ось так і так, показую медалі і кажу, що навіть з такою травмою ви можете досягнути чогось великого. І вони це розуміють, і вони ставляться до цього більш серйозно.
Тренер каже: вчить дітей насамперед падати, а вже потім - підводитись. І доводить, що в житті немає нічого неможливого.