Війна на Донбасі: поблизу Донецька працював ворожий снайпер [ Редагувати ]

На Донбасі внаслідок ворожого обстрілу загинув український військовий. Протягом минулої доби російські окупанти 10 разів порушували режим тиші. Біля Авдіївки та Павлополя атакували з протитанкових гранатометів, у районі Водяного - зі стрілецької зброї.

Поблизу Донецька працював ворожий снайпер. Українські армійці змушені були відкривати вогонь у відповідь. Про посилення обстрілів - звітують в ОБСЄ. За минулі вихідні спостерігачі нарахували майже 80 фактів порушення тиші.

Від початку поточної доби бойовики двічі порушили "тишу" - поблизу Водяного і Пісків противник застосував міномети 82 калібру і стрілецьку зброю. Про ситуацію на передовій - Ігор Левенок. 

Фронт на Луганщині в районі містечка Золотого. Нині тут відносно тихо. Земля Донбасу вкрилася снігом. І це добре, кажуть бійці.

Так, це плюс, воно маскує, ворог облітає все ж таки, якщо йому вдається, то йому не видно з-за сніга, так як вкрило все тут.

У шанцях нас супроводжує Денис. Він із Одещини. Сільський парубок. Двадцять п'ять років. У мирному житті хотів працювати трактористом. Мріяв про власне аграрне господарство. Допоки в Україну не вдерся російський агресор. У дві тисяча п'ятнадцятому хлопець пішов добровольцем на фронт.

Денис, військовослужбовець Збройних сил України:

Мені це потрібно. І до сих пір ви тут? Так, до сих пір і я не буду зупинятися поки війна не закінчиться…

Денис розповідає: за роки війни довелося втрачати побратимів. Добряче понюхати пороху. Із сумом каже батьки не зрозуміли його вчинку - піти на війну.

Дзвонять рідко. - Чому? - Не знаю. Думаю вони не сприймають все серйозно, але маємо те що маємо.

А це Володимир. Йому двадцять вісім. Воює з першої хвилі мобілізації. Шоста ротація на фронт.

Володимир, військовослужбовець Збройних сил України:

Тут мотивація одна, тоді ми йшли визволяти так ми і зараз стоїмо, аби доробити розпочату справу.

Вдома дружина і двійко діток. Чекають на третю дитину. І Володя каже - саме заради них він зараз тут, у холодних окопах.

Я вдома не бачу себе. Жінка, якби сказать, да їй тяжко, але ми женилися вже коли я служив, вона знала що таке буде.

І хлопці мріють повернутися до мирного життя. Володимир - на будівництво. Денис - обробляти землю. Певні, що так, врешті, і станеться. А поки солдати тут, на мирній Україні росте нове покоління.

Денис, військовослужбовець Збройних сил України:

Коли відкриваєш лист, а там якась дівчинка шість років, сім років і вона знає, що в нас війна йде і вона якусь там підтримку від себе пише. Ну це дуже приємно і гріє душу. Покоління яке зараз виростає, воно вже буде нормальним, воно буде українським. Воно не буде забите інформацією з Росії чи Радянського Союзу і тому подібне.