У сніговому полоні: на Рівненщині фельдшер два кілометри ніс на руках хворого до карети "швидкої" [ Редагувати ]

Героїзм посеред... снігів. На Рівненщині фельдшер, ризикуючи життям, проніс хворого два кілометри до карети "швидкої", бо машина просто не могла доїхати до села через нерозчищені дороги.

Як рятували пацієнта і чому такі випадки в регіоні стали мало не нормою?

І пхали, і везли, і несли і тягнули цім - такі на ноші.

Фельдшер Степан Вознюк розповідає, як йому довелося рятувати хворого у селі Воронів. Його "швидка" загрузла в снігових заметах за два кілометри від дому пацієнта. Лікарю довелося пробиратися через заметіль пішки. А коли дістався, зрозумів - стан чоловіка тяжкий.

Степан Вознюк, фельдшер:

Він важко дихав, задихався. От промоніторивши тиск і сатурацію - була 70 відсотків. Прийняв рішення на госпіталізацію. Я просто взяв його на руки дай ніс, дай все. Провалювався, ніс.

Чоловік має інвалідність - сам не ходить. Тож лікарю довелося нести хворого на собі. Навіть попри підозру, що в пацієнта міг бути коронавірус. Потім тягнув його на ношах. Та пронести чоловіка два кілометри самому було не під силу. Допомогли дві місцеві жінки. Одна з них Оксана Веремчук запрягла своїх коней і прийшла на допомогу лікарю.

Оксана Веремчук, жителька села Воронів:

Ми взяли ноші, посадили його по цих сугробах лікар спереду тягне - ми позаду з Аллою, теж падаємо, бо ж провалюємося, але ж таким чином везли. Донесли, хто як і міг, і донесли ми до коней і дальше їхали по сугробах, і коні стають, коні падали.

Хворий Володимир Мартинчук, за життя якого боролися і фельдшер, і селяни нині в лікарні. Йому 47 років. ПЛР тест коронавірус не підтвердив, та стан був критичний. Якби не героїзм фельдшера - чоловіка могли не врятувати.

Оксана Ярмолюк, лікарка-анестезіолог Гощанської районної лікарні:

Госпіталізований в терапевтичне відділення в стані середньої важкості з діагнозом двобічна нижня дольова негоспітальна пневмонія.

А ось і будинок, звідки виносили Володимира. Зараз дорогу до нього вже розчистили. Тут на одужання єдиного сина чекає матір. Жінці 83 роки.

Валентина Мартинчук, мати врятованого пацієнта:

Ох боже, боже, що я пережила. Я тут сиджу, а він їсть там. Вийшла я на двір - вже лежить. Я до нього - що таке, а що таке - воно, геть усе синє.

Фельдшер Степан Вознюк сьогодні приїхав її провідати. Жінка не втомлюється дякувати за порятунок сина.

Бачте, й дорогу прогорнули і все добре і з сином, слава богу, все добре і буде все добре.

Колеги Степана Вознюка розповідають: носити хворих на собі доводиться часто. Особливо цієї сніжної зими.

Ігор Омельчук, старший фельдшер:

Хто б не був на його місці - кожен так і вчинив би через те, що людина, яка потребує допомоги не дивишся чи є сніг, чи є бруд. Якщо вона потребує госпіталізації - ми її госпіталізуємо.

Сам Степан свій вчинок геройським не вважає. На "швидкій" працює вже тридцять один рік. Каже, ще й не таке доводилося робити заради хворих. І додає: долею того чоловіка надто перейнявся, бо для старенької жінки він був фактично останньою надією.

Степан Вознюк, фельдшер:

Коли ти от проходиш через таке горнило, ти просто переусвідомлюєш, що таке життя. Я по життю так стараюсь ставитися до хворих, як то є мій брат, сестра.