В Україні намагаються повернути життя у радянські санаторії та табори відпочинку [ Редагувати ]

Через них пройшли мільйони школярів по всьому Радянському Союзу. Туди мріяли потрапити як діти партійних чиновників, так і учні з найвіддаленіших хуторів чи сіл. А в деякі з них, як, наприклад, в кримський "Артек" брали лише по блату і то не всіх.

Після розпаду СРСР з назв тисяч дитячих таборів в Україні спершу прибрали слово "піонерських", а на початку 2000 накинули оком і на їхнє майно.

Більшість таборів розграбували, закрили, а деякі перетворили на будівельні майданчики для майбутніх котеджів та висоток. Наша Інна Томіна розбиралась, як сьогодні держава повертає залишки дитячих таборів відпочинку? Та коли вони знову відкриються для десятків тисяч дітей?

Це не зона відчуження й не спустошена Прип'ять.

Там уже все зруйновано.

Це доглянута Пухівка лише за 20 кілометрів від столиці. Село на Десні - курортне. Здавна славиться зонами відпочинку, санаторіями й таборами.

Відомим був і оздоровчий комплекс "Журавлик".

Там приїжджали даже іностранці в той піонерлагер. Була там і лечебніца, і оздоровітельний комплекс, все для дітей і для дорослих. А тепер там вже нема нічого.

Справді, подвір'я "Журавлика" нині мало хто впізнає.

Коли ми сюди прямували, нас місцеві попередили, що побачимо тут начебто наслідки атомної війни, але ми навіть і не уявляли, що все в настільки плачевному стані. Якщо подивитись на ось ці руїни, то дуже складно повірити, що всього кілька років тому це був успішний дитячий санаторій з усіма вигодами, з кількома критими басейнами, тенісними кортами, меблями, де щоліта лунав веселий дитячий сміх. Та зараз замість сміху ми тут, у буквальному сенсі, почули тільки гавкання диких собак.

Зараз вони тут - єдині господарі.

Семиповерховий оздоровчий табір на 300 дітей востаннє відкривав літній сезон у 2014 році. А початок його кінця припав на 2008. Саме тоді величезний комплекс передали в довгострокову оренду приватній фірмі.

Ігор Разумей, заступник прессекретаря Київської міської прокуратури:

Оренда не надає право руйнувати комплекс, вносити будь-які зміни у його функціонування, кількісний склад, вони мали право здійснювати його саме за призначенням.

Та орендар через підконтрольні товариства взявся доводити санаторій до банкрутства й відчуження. Вочевидь, серед соснового лісу на місці табору мали з'явитися прибутковіші заклади.

Ігор Разумей, заступник прессекретаря Київської міської прокуратури:

Тобто він прикриваючись підставним підприємством почав демонтаж комплексу. У 2019 році, у квітні, було повідомлено про підозру директору підприємства, який проводив демонтаж, а вже в червні 2021 було повідомлено про підозру керівнику підприємства, який брав в оренду комплекс.

Якщо провину доведуть, підприємцям загрожує до 12 років за гратами. Бо вони, за даними СБУ та ДБР, завдали державі збитків на 20 мільйонів гривень. А от що робити зі знищеним санаторієм держава поки що не знає. У Фонді держмайна кажуть: таких об'єктів по країні сотні.

Тарас Єлейко, заступник голови Фонду державного майна України:

Є досить багато таборів, які на жаль не в найкращому стані, які ми виставляємо на приватизацію. І насправді за такі об'єкти зачасто є досить велика конкуренція за них платять досить значні суми.

Скільки коштує тепер "Журавлик" і чи потрапить він іще раз у приватні руки буде відомо після закриття справи. А поки що занедбану територію вподобали страйкболісти та дигери. До слова, днями на території ще однієї колишньої бази відпочинку СБУ штурмом брала цілий стрілецький полігон.

Підпільні стрільби організувала столична Мініципальна варта. Для тренування в хід ішла незареєстрована зброя й вибухівка. Вилучили навіть гранатомет. 

Дещо інша, але теж сумна історія розгортається вже в межах столиці. Серед Біличанського лісу поруч із озером майже розчинився ще один літній табір - "Святошин".

Занедбане, обдерте та засмічене місце дитинства колись було геть іншим, каже пані Олена, демонструючи альбомні світлини. Тут вона пропрацювала не один рік, і бачила сотні заїздів.

Олена, жителька Києва:

У нас там столова руїни єсть. Так от ви собі можете представить, у нас один зал поміщав сто дітей і другий зал поміщав сто дітей. Так ми не могли посадить всіх, вони їли в дві зміни, бо за раз не можна було помістити.

У дев'яностих табір іще процвітав.

Відкритіє лагеря, закритіє лагеря, оці костри піонерські, якісь конкурси.

Та вже у двотисячних заклад продали й замість розбудови вирішили його закрити, а майно вивезти в інший табір.

Олена, жителька Києва:

В 2004 році вдруг ми стали не рентабельні, як грім серед ясного неба. То оце все, все що можна - дитячі майданчики спортивні. Інвентар, якусь посуду, то все забирала Переяслав, ми передавали як би їм.

Павло Федорів, аналітик центу Cedos:

Чи можна зберегти табір? Звичайно можна, але це прийде знову приватний інвестор, який влаштує там свої бізнесові проекти і потім там буде табір, але виключно для тих, хто захоче платити за цінами які захоче інвестор.

І цей інвестор уже прийшов. У травні "Святошин" на аукціоні "Прозорро" - продали. Компанія з Херсона віддала за лот 40 мільйонів гривень.

Тарас Єлейко, заступник голови Фонду державного майна України:

Я ще раз наголошую - земля не є об'єктом приватизації. Є обмеження щодо учасників - це є учасники, які не повинні мати акціонерів з держави агресора, друга вимога повинна бути розкрита структура власності. Відповідно, якщо підписаний договір, то дана структура власності є розкрита. Тут питань нема.

Питань немає є до того, які наміри мають нові власники щодо "Святошина". Контролювати це вже має столична влада.

Тарас Єлейко, заступник голови Фонду державного майна України:

Всі дозволи на будівництво, всі дозволи на те що можна будувати на даній території - це вже належить до компетенції місцевої громади ОТГ.

Олена, жителька Києва:

Дуже жалко буде якщо будуть тут стояти котеджі. В наше врємя найти мецената, який тут построїть щось для дітей? Ну...!! Да, це не реально.

Сьогодні весь радянський спадок - перетворений на товар. І йдеться не лише про дитячі табори чи санаторії. Приміром, гуртожитки чи бібліотеки - чиновники віддають під комерцію.

Павло Федорів, аналітик центу Cedos:

Вся ця інфраструктура спершу недофінансовується,  а потім вони під приводом того, що не працюють так як треба їх швидко приватизують. Так, ми мали публічне благо для всіх, а в новій ситуації ми матимемо простір, який виконує часом тіж самі функції, але виключно для тих, хто зможе платити гроші.

Та у Фонді держмайна з цим не згодні. Адже якщо держава - неефективний менеджер, то доцільніше давати об'єктам нове життя через продаж. Звісно, якщо йдеться не про стратегічні організації. Бо з тими ж самими таборами є чимало успішних історій.

Тарас Єлейко, заступник голови Фонду державного майна України:

Яскравий приклад це табір в Запорізькій області, який був проданий на аукціоні також, зараз з реально закинутого табору зроблений чотирьохзірковий готель. Так само є табір в Переяславі, бувшого Енергоатому, який був недобудований, був там зараз так само панують відновити інфраструктуру і зробити таку гарну базу відпочинку.

Але ця ситуація має залежати не лише від сумління нових орендарів. А й від відповідальності й контролю держави. Бо вимоги зберегти профіль об'єкта приміром, того ж дитячого табору немає.