Майстри зі всієї України пропагували етнотрадиції у Києві [ Редагувати ]

Є чим пишатися й українцям. Майстри з усіх регіонів узялися пропагувати найкращі традиції. Для цього в Києві зібралися на масштабний етнофестиваль. Лариса Золотарюк бачила, чим хочуть підкорити світ. 

Цей фестиваль зібрав 30 майстрів із різних куточків України. Вони привезли найрізноманітніші вироби: кераміку, гобелени, картини зі скла, скульптури, а ще ґердани й ляльки ручної роботи. Ось Оксана Бобошко показує хустки з портретом Лесі Українки. Їх шиють у Львові жінки з інвалідністю.

Оксана Бобошко, жителька Львова, мистецтвознавець:

Ми представляємо дуже цікаву спільноту львів'янок. Яка називається "Компаньйонки і компанія". Ми збираємся для того, щоби провізувати культуру, провізувати мистецтво як такий осередок наш дуже активний. Ми їздимо, відвідуєм дуже багато виставок різних.

Віктор Проданчук теж львів'янин. Із глини він ліпить унікальні скульптури: із символікою трипілля, скіфів, сарматів.

Віктор Проданчук, художник, скульптор-реставратор:

У Трипіллі там різні були орнаменти, рід, плодовитість, зоране поле, дощ. Цей знак - це є символ всесвіту. Якби сонце, і йдуть від нього промені. А тут йде от трикутнички - це якби люди, люди йдуть до сонця. Енергії. Дерево якби родини дерево. Це - символ енергії.

Завітали на фестиваль і гості із зарубіжжя Німеччини, Болгарії, Узбекистану.

 Ірина Бурмістрова, художниця з Узбекистану:

Показать и сказать, что Узбекистан и Украина недалеко. И никогда не были далеко. Мы вас любим. Очень благодарны вашим организаторам. И мы привезли вышивки. То есть привезли то, что наши женщины из покон-веков делали своими руками.

В Україні такий захід проводять уперше. На фестиваль запросили послів різних країн, урядовців і політичних діячів. Організатори поставили за мету популяризувати у світі не тільки вишиванки, а й традиційні прикраси, одяг, предмети вжитку тощо.

Лілія Шевченко, голова Всеукраїнської громадської організації "Територія жінки":

Щоб об'єднати нашу етніку з тим, що ми носимо кожен день в своїх кабінетах і на роботах. Ми мріємо, коли буде українське - гердани, українське намисто, яке ви бачите коралі на мині, поєднане із звичайною сорочкою, не знаю, банківського співробітника. Я надзвичайно рада, що ми нарешті пробили ту стіну і можемо вивести народні художні промисли, мисткинь, майстрів і художників, дизайнерів на рівень такого заходу.

Наступний етнофестиваль організатори планують наприкінці вересня. І вже не в Україні, а у Саудівській Аравії.