Під Нью-Йорком військовослужбовці запобігли обстрілу [ Редагувати ]
Вечір над українським Нью-Йорком. Щоправда, нічого доброго ані жителям містечка, ані його оборонцям він не несе. Ледве сідає сонце, Віталій стає більш зосередженим - денне затишшя будь-якої миті тут може перетворитися на суцільне пекло.
Ну зараз ця вся тиша може закінчитись? - Ну так, ми ж не знаємо, що в них… там.
Передові позиції наших вояків знаходяться на відстані автоматного пострілу з боку противника. Тому нічні зміни чергових тут проходять швидко і без зайвих розмов - бійцям треба якнайшвидше спуститися в укриття.
На бойове чергування заступають два Олеги. Старшому з них вже 55. Чоловік прийшов на фронт слідом за сином. Навіть служать у одному підрозділі, але на різних позиціях. Тож бачаться не часто.
Я раза четыре или пять бачив, хотя он буквально за пригорком.
Перша половина ночі під Нью-Йорком проходить на диво спокійно. Та вже з третьої години лінія фронту немов за наказом вибухає. На сусідніх позиціях зав'язується стрілецький бій.
Щоб допомогти побратимам і придушити ворожих кулеметників Олександр вирішує дати вогонь у відповідь. Хоча засобів небагато - кулемет і автомат.
Погасили, потушили. Підтримали сусідні позиції вогнем перехресним. Він є ефективнішим за звичайні постріли, простріли.
До ранку фронт знову затихає, а світанок над окупованою Горлівкою дає початок новому дню.
У напруженні цю ніч провели не тільки військові. Хата пана Михайла найближча до лінії фронту. За сім років війни пенсіонер і досі не звик до пострілів та вибухів. Про своє життя на межі смерті чоловік розповідає неохоче.
Розкажіть пане Михайле, як живите тут? - Лучше не питайте! - Чого? - Та того , як в Аду живем. Лучше не спрашуйте. Я дивлюсь он весь паркан побитий. Та який забор , нєрви на предєлє і тиск з'явився і сахар в крові - сьомий год чи восім вже.
Поки на фронті тимчасове затишшя, пан Михайло поспішає зайнятися хатніми справами. Та ледве на постах міняються чергові - бій на околицях українського Нью-Йорка спалахує із новою силою.