Війна на Донбасі: військового поранили зі стрілецької зброї [ Редагувати ]

Український армієць зазнав вогнепального поранення на сході минулої доби. Його стан задовільний, повідомляють у штабі ООС. Поблизу Залізного, Водяного і Новолуганського ворог обстріляв позиції ЗСУ з гранатометів. 

А неподалік Зайцевого застосував стрілецьку зброю. Зафіксовано сім порушень режиму тиші. Окрім того, біля Катеринівки супротивник дистанційно замінував територію протипіхотними мінами.

Більше про ситуацію на передовій дивіться в сюжеті Ігоря Левенка.

Бывало, что и днем и вечером. Три часа бывало, что беспрерывно с минометов обстреливали. А так тишина.

Ну і як тут без іронії, коли йдеться про "режим тиші", а ворог як не дотримувався його, так і надалі порушує всі угоди. Армійці кажуть: жодної доби цілковитої тиші тут не було.

Руслан, військовослужбовець збройних сил України:

Зз ДШК только что било пару раз прострелов. А так, в основном, под утро с минометов стреляют.

Передова в районі Авдіївки. І солдати вже буденно відповідають: "…Так, тут гинуть люди". Скрізь на позиціях меморіальні знаки полеглим українським захисникам. Молоді хлопці, більшість загинули від снайперських куль. Останній віддав життя у квітні. Владислав Мороз. Йому було 23.

Получается по пояс он вилазил и наблюдал за ними. И снайпер его снял.

Це Максим, десантник. Йому двадцять п'ять. Та вже п'ять років хлопець б'ється за Україну. Сам родом із містечка Мирноград, що на Донеччині. Із сумом розповідає: щонайменше п'ятеро його однокласників стали на бік ворога. Підняли зброю проти нього й України.

И получается так, что одних уже нет в живых, а одни там сидят в тюрьме у них.  Вот так вот, у них было такое видение этого всего, вот и получили.

А Максим тепер за плечима має досвід запеклих боїв. Каже - побаченого й пережитого на фронті вистачить на цілу книжку. Вийде чималенька. От тільки закінчення своїх мемуарів солдат хоче написати в Донецьку.

Максим, військовослужбовець збройних сил України:

Ну, вообще, если честно, я хочу пройти парадом по Донецку. Донецк, грубо говоря, это родной город. Все выходные я проводил там. Зайти на тот же самый донецький Металург, это мой любимый клуб был, мы за него болели раньше. Зайти на стадион, посмотреть что там со стадионом?

І все це буде, Максим не сумнівається. Бо ж добре знає, яку розруху та поневіряння принесла у Донецьк війна.

Половину шахт же ж, которые там были, их же повырезали на метал уже. Металургические заводы, которые были, их повырезели на метал, все в Росию.