Донецький аеропорт: спогади про символ незламності українського воїна [ Редагувати ]

Спеціально до цієї дати мій колега Василь Богайчик підготував матеріал, у якому зібрав спогади про героїчну оборону летовища.

Як роса на сонці. ОГОНЬ!

Бої за летовище розпочалися 26 травня 2014 року. Цього дня ворожі підрозділи захопили частину будівель аеропорту. Пізніше українські армійці вигнали загарбників і закріпилися біля летовища.

Штурмувати стратегічний об'єкт вороги почали у вересні чотирнадцятого. Ці унікальні кадри оборони зафільмувала наша знімальна група - кореспондент Руслан Смєщук та оператор Сергій Дубінін. Усі спроби розбити українську фортецю зазнали краху. Великі втрати ворога, поранені з нашого боку. На той момент аеропорт Донецька був символом незламності українського війська.

Домой? - Нє на базу. Отдихнем, помиємся і назад сюда. - Береги себя.

Украй запеклі бої почалися після Нового року. 18 січня 2015 року ворог поступово підриває бетонні опори й за два дні повністю знищує термінал. Через це гинуть 58 наших захисників. І лише після цього "кіборги", яким пощастило вижити, залишають об'єкт. Донецький аеропорт - перетворюється на руїни.

Усіх, хто цього дня - 20 січня - загинув, сьогодні вшановували в столиці. Біля будівлі Міністерства оборони президент України та найвище військове керівництво держави поклали квіти до підніжжя Пам'ятного дзвону. Військові назвали імена п'ятдесяти одного загиблого побратима.

Ушанувати пам'ять щорічно приходять і родичі загиблих. Ніна Брановицька - мати героя України - Ігоря Брановицького. Воїн не полишав Донецький аеропорт до останніх днів. Коли загарбники підірвали термінал, він залишився з пораненими побратимами всередині. Після цього потрапив у полон.

А ты откуда, молчаливый? Свистить. Смотри какой борзый.

Ігор Брановицький зберіг життя своїх побратимів. Адже в полоні тортурами в нього "вибивали" інформацію - хто ж був завзятим кулеметником.

- Кто пулеметчик? - Тут 200-тые.

Ігор зізнався - стріляв він.

Имя, отчество, полностью. - Брановицький Ігор Євгенійович.

За це, як стверджують очевидці, кати кілька годин жорстоко били українського воїна. А потім героя двома пострілами в голову застрелив росіянин Арсеній Павлов на прізвисько "Моторола". Мати Ігоря сьогодні просить не тільки вшанувати пам'ять, а й підписати закон про воєнних злочинців - 2689. Без нього, каже жінка, цинічна жорстокість, яку застосували проти її сина, досі залишається непокараною.

Ніна Брановицька, мати загиблого кіборга:

Я дуже хочу, щоб це не тільки я, це не тільки моє питання розумієте, це питання тих людей, які сидять щось в застінках в ОРДЛО, їх катують, їх мучать, їх ґвалтують і люди не мають захисту. Воєнні злочинці повинні бути названі воєнними злочинцями. І цим злочином повинні дати визначення. У нас цього ще чомусь немає.

Парламент лише на восьмому році війни ухвалив цей закон. Він дозволить розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності. Крім того, переслідувати воєнних злочинців за нормами міжнародного права. Утім, документ досі лежить на столі на Банковій без підпису президента.

Ніна Брановицька, мати загиблого кіборга:

Ми ростили синів, ми не ростили героїв. І ми ростили собі синів. І я думаю, що в мене гарний син (плаче). Для кожної мами син найкращий.