В Івано-Франківську волонтери запрошують людей до бутіку: безкоштовно роздають речі переселенцям [ Редагувати ]
Рятуючись від обстрілів та бомбардувань, українці беруть із собою лише найнеобхідніше. А це означає, що все майно переселенців складається з невеликого рюкзака та одягу на людях. Саме тому у західних регіонах країни зараз працює чимало гуманітарних центрів, де переселенці можуть взяти одяг. В Івано-Франківську, наприклад, волонтери запрошують людей до бутіку.
Тетяна і Людмила уважно перебирають вішалки із верхнім одягом. Жінки - переселенки. У Франківськ приїхали евакуаційним потягом із Харкова ще на початку березня. Із собою взяли найнеобхідніше - документи та трохи їжі. А з гардеробу - лише те, що зараз на них.
Людмила, переселенка із Харкова:
Які речі, коли бомбили…вискочили з хати, рюкзак схватили і вибачте… (починає плакати і відходить вбік) виїхали ще взимку. А тепер жарко, вже 19 градусів, хочеться щось скинути і полегше.
Харків'янки хотіли придбати весняні куртки в магазині, але коли глянули на ціни … передумали. Кажуть: пенсії наразі вистачає лише на харчі та житло. Від знайомих дізналися про цей волонтерський хаб. Тож сьогодні прийшли сюди. Правда, спершу розгубилися, і навіть подумали, що не туди потрапили, адже інтер'єр і атмосфера як у справжньому бутіку…
Тетяна, переселенка з Харкова:
Це я в другому такому, і цей прилічний. Все чистенько, так розвішано. Не гуманітарка, а просто прилічний магазин.
Примірочні кабіни, одяг на вішаках, і розсортований за категоріями та відділами - все як у магазині, єдине - платити не треба.
Софія, волонтер, представник Громадської організація СпівДія:
Ми не хотіли, щоб був натовп, відчай, щоб було якесь відчуття, коли людина приниженої гідності, коли людині треба порпатися в коробках. А потрібно отримати допомогу, коли в тебе нічого немає.
Олена, волонтерка:
Я бачу людей, і як їм тепер не соромно. Ситуація така, що маємо підтримувати людей, поступати по-людськи.
Найважче було знайти приміщення, кажуть волонтери. Адже в місто переїжджають підприємства - і вільні квадрати на вагу золота. Цей величезний зал в самому середмісті їм безкоштовно надала сім'я відомої місцевої фешн-блогерки.
Тетяна Кодзаєва, фешн-блогер:
Тут мав знаходитися наш ресторан, якби не війна. Але зараз є набагато більші і важливіші потреби. Ми хотіли полегшити життя цим людям.
Тетяна каже: допомогли не лише приміщенням, але і одягом. Його в неї чимало. Дівчина почистила свої шафи, і все зайве принесла сюди. І закликає робити це й інших в себе блозі.
Через цей "магазин" пройшло вже більше як шістдесят тон одягу - кажуть волонтери. Отримують вони його від різних благодійних організацій та фондів, багато приносять і місцеві жителі. Тут вже встигли одягнули понад дві тисячі переселенців.
Валерія, волонтерка:
Людина приходить зі своїми документами - з паспортом або довідкою. І ми реєструємо. І отримує ось таку картку…тут приклад гардеробу, який можна брати собі на сезон, але можна брати будь-які речі. Максимум вісім речей.
Якщо не підібрали одразу, можна повернутися в будь-який інший день і добрати. Не обліковуються лише дитячі речі, кажуть волонтери. Та вже в середині травня можна буде зареєструватися знову і оновити свій гардероб до літа. Але більшість переселенців сподіваються, що це їм не знадобиться…
Тетяна, переселенка з Харкова:
Ми сподіваємось, що скоро буде перемога. І вернемось у свій дім.