У львівській лікарні вийшла заміж медсестра, яка підірвалась на міні та втратила ноги [ Редагувати ]

Весілля у лікарняній палаті. У львівській лікарні вийшла заміж медсестра, яка підірвалась на міні та втратила ноги.

Та попри все, не втратила віри у майбутнє. На лікарняному весіллі було майже все, як на звичайному, навіть перший танець молодят. Як усе пройшло - дивіться далі.

На руках у Віктора - його кохана Оксана. Дівчина у білій сукні і з віночком на голові. Замість святкового ресторану - звичайна палата. Гості - лікарняні друзі та волонтери.

- Це у нас волонтерка пані Олеся, а це її подруга Оксана. Оксана для нас приготувала тортик, спекла. Зараз ось такий.

Оксана втрати ноги та 4 пальці на лівій руці, коли повертаюсь додому в Лисичанську. Там вона працювала медсестрою в дитячій обласній лікарні. Російські окупанти замінували вузьку стежку сховавши снаряд в землі.

Оксана Баландіна, переселенка з Лисичанська:

Я увидела - снаряд торчит в земле, я хотела ему показать. Поворачиваюсь полоборота, успела сказать "зая, глянь" он смотрит - а я подлетаю.

До швидкої чоловік Оксану доніс на руках.

Оксана Баландіна, переселенка з Лисичанська:

В скорой девченка - фельдшерка была молоденькая, испугалась, такого не видела. Кости все раздроблено и у нее руки трусятся. Я ей подсказывала куда поставить винозный доступ. И все, мне кажется, задыхаюсь. Попросила у нее кислород. А она говорит - кислорода у нас нет.

Дівчину прооперували в місцевій лікарні.

Оксана Баландіна, переселенка з Лисичанська:

Это ампутация конечностей по треть бедра, ампутация четырех пальцев на левой руке.

Оксана розповідає: спочатку було важко змиритись із травмами. Та ще гірше, щоб у такому стані її бачили двоє дітей.

Оксана Баландіна, переселенка з Лисичанська:

Я не хочу так жить, у меня двое деток, я не хочу, чтоб они меня видели инвалидом. Я не хотела для своей семьи быть обузой. Но тем не менее, благодаря поддержке я с тем смирилась. Нужно жить дальше, на этом жизнь не заканчивается.

Неабияка підтримка для Оксани - її чоловік. Він поруч щохвилини. І те, що Віктор запропонував одружитись після шести років спільного життя - свідчить лише про те, що він її не залишить за будь-яких обставин.

Віктор Василів, чоловік Оксани, переселенець з Лисичанська:

Во-первых, это моя поддержка Оксане. И уверенность. На даный момент я живу для того, чтобы помочь ей. Я могу помочь физически, но для нее это и психологически сложно.

У палаті Віктор міцно тримає кохану за руку та обіймає її.

Зараз у львівській лікарні Оксана проходить реабілітацію. Згодом Оксані у Німеччині медики планують встановити протези. Жінка впевнена, швидко повернеться до звичного життя. Найперше, що зробить - обійме дітей, за якими так сумує.

Після лікування Оксана із Віктором планують ще обвінчатись в одній із церков. Але це уже буде після перемоги України над російськими загарбниками.