Драмтеатр Маріуполя переїжджає в Ужгород [ Редагувати ]

Драмтеатр з Маріуполя переїжджає в Ужгород. Тут артисти будуть жити і творити аж до визволення рідного міста та відбудови театру.

Акторів з Маріуполя прихистив Закарпатський академічний драмтеатр. Євген Соломін побував за лаштунками.

Ми робимо ось такі розсипні квиточки, я відмічаю, який ряд-місце. Корішок лишається, а квиток відаємо людям.

Глядачі можуть переглянути і вистави місцевих артистів, і столичних, які в Ужгороді в евакуації. А вже скоро квитки продаватимуть і на репертуар драмтеатру з Маріуполя.

Галина Андрієвна, старший касир театру:

Да, має бути Маріуполь. Театр. Ну ще поки я не бачила. Директора уже бачила, але не підходили ще.

Драмтеатр у Маріуполі у дні масованих бомбардувань цього міста рашистами став місцем, де люди шукали порятунок.

Сцена, коридори, глядацька зала, фойє, гримерки, технічні приміщення - усе було заповнено мешканцями.

Згодом перед будівлею театру містяни написали великими літерами "діти", але рашистів це не зупинило. Вони скоїли страшний військовий злочин - скинули надпотужну авіабомбу на театр, перетворивши його на братську могилу.

Зруйновані стіни, скалічені долі та згадки - це все, що лишилося з минулого.

Але нині "драм із Маріка", як його іноді називали вдома, має шанс відродитися. В Ужгороді. Його прихистив, поділився сценою, глядачами та гостинністю Закарпатський академічний обласний український музичний драмтеатр.

Євген Соломін, кореспондент:

Коли саме у цьому залі лунатимуть аплодисменти Донецькому театру поки що невідомо, проте точно уже відомо те, якою буде перша вистава.

Першою виставою стане п'єса "Іду за край" про життя закатованого українського письменника Василя Стуса, який родом із Донеччини.

Людмила Колосович, в.о. директора - художнього керівника Донецького академічного обласного драмтеатру (Маріуполь):

Для мене - це справа честі все зробити, аби Донецький академічний театр, національний по духу, він тут був відновлений, а можливо, й заново народжений. Все для того, аби зберегти і далі розвивати українську культуру Донеччини.

Поки триває організаційний етап - спершу поновлять усю документацію театру, зокрема, фінансову, водночас збиратимуть колектив, який роз'їхався по всьому світу. А далі почнуться репетиції. Якщо акторів не вистачатиме - долучатимуть закарпатських артистів.

Василь Марюхнич, директор - художній керівник Закарпатського академічного обласного українського муздрамтеатру:

Є така приказка; "Хижа не тісна, як челядь не пісна". Якщо хтось потрапив у складні життєві обставини, то наш обов'язок - зробити все, аби налагодити роботу у даному разі творчого колективу.

Утім, аншлагу поки не варто очікувати ні в Закарпатському, ні в Маріупольському театрах. В ужгородський зал пускають не всіх охочих. А стільки, скільки під час повітряної тривоги зможе прийняти бомбосховище. На цей час вистава перерветься, а після відбою тривоги поновиться. Такі новації воєнного часу.