Одеській кримськотатарський волонтерській центр допомагає передовій їжею [ Редагувати ]

Справжня інтернаціональна консолідація! Таке можна побачити в Одесі, де працює кримськотатарський волонтерський центр. Задля Перемоги там працюють як місцеві жителі, так і люди, яким довелося виїхати з тимчасово окупованих нині територій. У центрі побували наші кореспонденти.

Це Херсон наприкінці березня, коли рашисти розігнали проукраїнський мітинг світло-шумовими гранатами та стріляниною з автоматів. У цілком мирній акції тоді брав участь і Олександр Жужа. Чоловік згадує, як людей шокував такий відвертий терор.

Олександр Жужа, переселенець з Херсону:

Пытались стоять, пытались стоять до последнего, но когда увидели, что начали стрелять уже и в людей, люди начали падать, их начали подбирать уже, конечно, начали потихоньку отступать.

Дружину та дітей Олександр відправив за кордон, а сам переїхав до Одеси, де тепер працює в кримськотатарському волонтерському центрі. Всі сили - вкладає в наближення Перемоги та, звісно, звільнення рідного Херсону.

Олександр Жужа, переселенець з Херсону:

Я для себя принял одну важную истину: мы все украинцы должны объединиться! Если призвали - воюешь, если не призвали - то помогаешь здесь в тылу!

Пліч-о-пліч тут працюють одесити, кримські татари, переселенці з різних тимчасово окупованих територій. Кілька разів на тиждень вони готують плов, який потім розвозять на позиції та годують захисників України.

Не свинина, не баранина - говядина! Это пожелание добра, которое мы запечатываем в еду и передаем людям!

Організував центр переселенець з Криму Февзі Мамутов. Каже, російської агресії його народ піддається вже кілька століть поспіль. Тож не дивно, що саме під дахом кримськотатарського центру наразі збирається гуманітарна допомога та впроваджуються волонтерські програми.

Февзі Мамутов, керівник кримськотатарського волонтерського центру:

Знаєте, з політичної точки зору зараз немає партій, з національної точки зору - зараз немає національностей, ми всі - українці, ми всі об'єднані в захисті нашої землі. І кожен з нас, кожен повинен зробити хоча б трошки, щоби поборотись за свою незалежність, за свою суверенність.

Щодня тут кипить робота і з плетіння маскувальних сіток для військових. Волонтери кажуть: на третій місяць війни - настрій, як і раніше - бойовий!

Неллі Нечаєва, волонтерка:

Люди, конечно же, устают, но насколько я замечаю вот даже по себе - на несколько дней пошел, отвлекся, сделал вдох-выдох - и возвращаешься назад! От этого зависит жизнь другого человека, и если мы не будем их поддерживать, то кто будет нас защищать?

А щоб виробництво було безвідходним, з обрізків тканини майстрині ще й виготовляють подушки для бійців.

Она очень плотная, очень комфортная, даже можно сказать, с массажным эффектом!

Наталя Чайковська, волонтерка:

Это все для наших солдат, я уже говорила, для наших защитников, чтоб им было комфортнее нас защищать!

Тож усіх охочих тут закликають долучатися до волонтерського руху - адже навіть невеликий внесок - це внесок в загальну Перемогу.