Українська прем'єра на Каннському кінофестивалі: як сприйняли стрічку "Памфір" [ Редагувати ]
Іще одна українська прем'єра на Каннському кінофестивалі. Це дебютна повнометражна робота режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука, під назвою "Памфір". Як сприйняли кіно на найпрестижнішому кінофестивалі і чому Український інститут виступив із нотою протесту до дирекції конкурсу - розповість Світлана Чернецька.
Ця українська кінострічка народжувалася майже сім років. У Каннах вона змагається у одній із найпрестижніших номінацій фестивалю "найкращий дебютний повнометражний фільм" і претендує на нагороду "Золота камера".
Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисер, автор сценарію к\ф "Памфір":
Для нас дуже важливо бути тут і показати наше кіно, щоби продемонструвати, що це за народ у нашій Україні - ідейний, вольовий, і чому у нас така потужна ментальність бійців.
Зміст стрічки до останнього тримали в таємниці. Короткий опис з'явився лише напередодні фестивалю. І ось вперше кіно показали глядачам. Дія розгортається в Карпатах напередодні свята Маланки. Це розповідь про чоловіка на прізвисько "Памфір". Він приїжджає із заробітків з-за кордону і опиняється перед необхідністю порушити закон.
Після закінчення показу - режисерові аплодують стоячи. Дмитро Сухолиткий-Собчук також і автор сценарію цієї стрічки. Його дебют припав у розпал скандалу із російським режисером Кирилом Сєрєбрєніковим. Той начебто засудив війну в Україні. Але на прес-конференції виправдовував поплічника Путіна та свого спонсора Суркова, закликав зняти санкції з олігарха Абрамовича та допомагати російським солдатам так само, як і втікачам з України.
Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисер, автор сценарію к\ф "Памфір":
Я вважаю, що це має бути нормальним процесом, коли культурні інституції забороняють присутність усіх росіян. І неважливо чи це біженець з Росії, чи прямопротилежна особа, чи дисидент. Коли ця людина тут - він частина російської пропаганди.
Від самого початку війни і культурні інституції Києва, і МЗС зверталися до Каннського фестивалю з вимогою не показувати фільм російського режисера. Але дирекція конкурсу повірила Сєрєбрєнікову, що він опозиціонер Кремля і вдовольнилася його публічною критикою нападу Росії на Україну.
Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту:
Це означає давати платформу для висловлювання державі-агресору, тим самим це означає нормалізувати фактично ті злочини, які Росія та російська армія коїть в Україні. Якщо заглибитися в суть висловлювань цих людей, в їхні ментальні мапи, стане очевидно, що вони є носіями тієї самої імперської, антиукраїнської, шовіністичної ідеології, способу мислення, який правда не дає Україні права на суб'єктність, на існування, на якесь рівноправне становище поряд з європейськими культурами.
Цього року за каннські нагороди борються дві українські стрічки. Окрім "Панфіра", до конкурсної програми увійшов фільм "Бачення метелика" Максима Наконечного. Це історія української аеророзвідниці, що пережила полон і зґвалтування. А поза конкурсом про війну в Україні і життя під постійним бомбардуванням розповіла робота литовського режисера "Маріуполіс-2". Сам Мантас Кведарявічус загинув під час зйомок від рук російських солдатів. Фільм доробляла його наречена.
Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту:
Ми боремося не стільки проти Росії, ми боремося за право говорити власним голосом у світі, ми боремося за те, щоби нас чули. Ми зараз користуємося тим вікном можливостей, тим інтересом шаленим до України, щоби по максимуму показати це кіно закордоном, показати цю культуру нашу в різних її проявах, закордоном, для того, щоби ситуації, як цьогоріч в Каннах - повторювалися рідше.
Протягом кінофестивалю Україні приділятимуть ще чимало уваги. Напередодні завершилася програма "Україна у фокусі". Її організувала дирекція Канн на підтримку Києва. А у документальній секції кіноринку фестивалю покажуть ще чотири українські проекти.
Паралельно із війною на фронті, культурна боротьба теж триває. В українському інституті кажуть, що продовжують щоденно писати десятки листів, адресовані іншим кінофестивалям, концертам, галереям та музеям по всьому світові із закликом долучати українські роботи і не давати майданчика представникам окупантів.