Львівська школа стала прихистком для переселенців зі сходу [ Редагувати ]

Останній дзвоник у Львові сьогодні не святкували. Натомість у місті навчальний рік школярам продовжили до середини червня - тобто до того часу, доки не закінчать цьогорічну навчальну програму.

Шкільне життя під час війни набуло зовсім іншого значення. Навчальні заклади перетворилися на домівки для біженців. А вчителі для багатьох стали членами нової родини. Вранці педагоги навчають дітей, а опісля уроків - стають кухарями. Більше про це - Христина Гашенко.

Раніше у цей день традиційно у школі лунав останній дзвоник. Сьогодні…

Почнемо урок, сьогодні ми будемо розв'язувати задачі, готуватися до підсумкового тестування, до завершення навчального року.

За комп'ютером урок інформатики проводить Алла Калічун. Педагог із 30 річним досвідом. Стреси, постійні переживання через війну неабияк дають про себе знати, каже вчителька.

Алла Калічун, вчитель інформатики:

Важко, діти втомилися і вчителі втомилися, це йде подвійне навантаження. На уроці це є живий контакт. Для навчального процесу він набагато ефективніший.

Свята "останнього дзвоника" неабияк бракує школярам.

Софія, учениця 8 класу:

Я скучаю за таким святом тому, що це як традиція шкільна. І хотілося б піти на це свято. Якось так, чекали цього останнього дзвінка.

Закінчивши уроки, вчителі змінюють фронт робіт і заступають на інші позиції. У ліцеї вони вже три місяці допомагають біженцям. Готують обіди.

Ярослава Гладка, вчителька трудового навчання:

Привикли для сім'ї готувати, маленькими кількостями, тому прийшлось освоювати, якби то сказати, об'ємне готування для великої кількості людей.

На перше у нас є овочевий суп, є котлетки. Грішки і салат. Грішки до супу і салат до другого.

А ще допомагають з побутом: розкласти одяг чи знайти роботу. Для тих, хто тут вже довго - педагоги стали однією сім'єю.

Денис та Катерина, біженці із Запорізької області:

Тут є велика підтримка, тут допомагають. Дуже дякую за це Львову, людям, тут навіть коли ти чхнув, кожна людина яка проходить скаже, будьте здорові, люди дуже добрі, дуже добрі люди, я в шоці.

Денису з Катериною та братом із селища Кушугум, що на Запоріжжі, вдалося втекти ще місць тому. Вдома залишилась рідня. Батько хлопця на фронті, захищає батьківщину.

Денис та Катерина, біженці із Запорізької області:

Недалеко від нашого населеного пункту окуповані території, багато людей вже повиїжджали, село Пологи, Василівна. Кожен день було чути вибухи, постріли.

Живе в школі і Юлія із Покровська. Каже, їй нікуди повертатися. Щодня місто обстрілюють російські війська.

Юлія Черняєва, біженка із Покровська:

Стреляют возле железной дороги, в тех краях, в стратегических объектах больше, вот вчера обстреляли будинки, пострадало шесть человек, как бы в больницу попали.

Всього від початку повномасштабного вторгнення у цій школі прихистили більше як пів тисячі біженців із різних куточків Донбасу та півдня України. Більшість із них поїхали далі за кордон, дехто переїхав у модульні містечка. Зараз у навчальному закладі залишається кілька десятків людей.

Адрій Закалюк, директор одного із навчальних закладів Львова:

Ми працювали з 8 до 6 і це одне, а коли школа працює 24/7 звичайно, складно. Але ми розуміємо обставини, звичайно ми готові працювати всі разом, до того моменту поки війна не закінчиться і ми не отримаємо перемогу.

І вчителі, і учні сподіваються, що Україна невдовзі переможе. А поки продовжують онлайн уроки.

Христина Гашенко, кореспондент:

Навчальний рік у львівських школах планують закінчити всередині червня. Через війну офіційних святкувань не буде. А ось сісти за парти школярі зможуть не онлайн, а по - справжньому, з першого вересня. Тоді в області планують відновити очне навчання.