Одещина готова дати відсіч ворогу: які події відбулися в області за 100 днів війни [ Редагувати ]

Одещина. Стратегічний регіон. І у військовому, і в економічному, і в гуманітарному сенсі. На початку повномасштабного вторгнення саме з теренів Одещини пролунало легендарне напуття російському кораблю, а потім три місяці поспіль регіон демонстрував безпрецедентну єдність та готовність дати відсіч ворогові.

Наші кореспонденти зібрали основні миттєвості, які відбулися в Одеській області протягом цих важких, але героїчних - ста днів незламності. Подивіться.

Підступність ворога Одещина пізнала вже у перший день повномасштабної війни. Росяіни ракетами обстріляли військову частину. Тоді загинули двадцять два військовослужбовці... І одночасно, на півдні окупанти атакували морський форпост України - острів Зміїний. І те, що почули у відповідь від наших прикордонників - в подальшому стало головним гаслом українського супротиву.

Відтоді рашисти регулярно гатили ракетами по Одещині, намагалися знищити військові об'єкти - насамперед протиповітряну та протикорабельну оборону, а також критичну інфраструктуру. Головну ж загрозу для регіону становили великі десантні кораблі росфлоту, які постійно кружляли навпроти одеського узбережжя. Вірогідність висадки морського десанту тоді була високою:

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив":

Але вони з десантуванням трошки гальмували - чому - тому що, по-перше, вони спочатку не були впевнені в тому, що знищені наші протикорабельні ракетні комплекси, це по-перше, по-друге: вони не були впевнені в тому, який стан безпосередньо з мінуванням узбережжя Одеси та Одеської області.

І цей час Одещина використала з максимальною користю! Поки повітряні сили збивали ворожі літаки та безпілотники, інші військові - зміцнювали берегову оборону та будували блокпости. Увесь світ облетіли світлини Одеського оперного театру: як і в далекому сорок першому - так і тепер його оточили протитанкові їжаки. На суцільну барикаду - включно з Дерибасівською - перетворився майже весь центр Одеси.

Михайло Кондира, начальник прес-служби Південного Одеського територіального управління НГУ:

Всі стоять на позиціях, Одеса надійно зайняла оборону. Наша протиповітряна оборона працює постійно і вдень, і вночі, хлопці не сплять, хлопці захищають наших містян, всі стоять напоготові, тобто ми готові зустрічати ворога - без питань!

Такими згуртованими одесити не були ніколи. Поки одні шикувалися у черги, щоб вступили до лав Тероборони, інші - оголосили тотальну волонтерську мобілізацію. Люди плели маскувальні сітки, готували їжу військовим, збирали допомогу сусідній Миколаївщині, яка струмувала ворога. А візитівкою Одещини стали місцеві пляжі, де сотні людей з ранку до вечора збирали пісок у мішки - для зміцнення рубежів.

Марина Василюк, волонтерка:

Сніг, дощ, мороз, шторм сильний, ракети над головою літають - вони все одно приходять, вони все одно приходили, вони все одно віддавали силу - вони відчували себе корисними. Навіть відвантажуючи мішки, допомагаючи будувати оборону міста, ставити ті блокпости, але вони вже захищають наше місто, захищають нашу Україну!

Місто, яке вважали проросійським, показало свою українську суть. Путін, який гадав, що його зустрічатимуть тут з квітами - отримав ляпаса. Якщо раніше в Одесі певна частина людей нейтрально чи з симпатією ставилась до федерації, то тепер таких майже не залишилось - люди ПРИПИНИЛИ дивитися російські телеканали.

Леонід Іцкович, житель Одеси:

Одесситам эта дезинформация, как сказать по-одесски, не влезет уже. И вот у кого не подходишь - все говорят: чтоб эти мрази сдохли, чтоб эти мрази сдохли! Понимаете, как говорят? Значит, это не всё так просто: если Одесса говорит - значит, они сдохнут скоро!

Репутацію вбивць росіяни підтвердили в Одесі напередодні Великодня. В час, коли люди готувалися до світлого свята, вони обстріляли спальні райони. Одна з ракет влучила в житловий будинок. Восьмеро людей - загинули. Серед них - тримісячна дівчинка Кіра, її мама Валерія та бабуся Людмила. Батько дитини Юрій - не потрапив під удар лише тому, що у ці хвилини вийшов у магазин за продуктами. Валерії було лише двадцять вісім років. Креативна, добра, життєрадісна: разом з чоловіком будувала плани на майбутнє, не могла натішитися народженням донечки, всім серцем любила Україну - і ось стала трагічним символом Одеси під час великої війни.

Алла Корольова, близька подруга Валерії:

Пройшло вже сорок днів, але досі дуже важко повірити в те, що це сталося: що просто за якусь секунду в центрі Одеси, в самому серці - може просто ракета відібрати в нас три покоління людей, яких ми дуже любили, це дуже страшно. І про це треба говорити, хоч це боляче, але всі мають знати, який то біль.

Але вже за кілька днів Одесі знову було боляче. Другого травня - під час чергового обстрілу - російська ракета влучила в двоповерховий житловий будинок. Хлопчик В'ячеслав, якому було лише чотирнадцять, загинув на місці. Родина В'ячеслава – військові, свого часу переїхали до Одеси з Донеччини саме через бойові дії. І ось війна наздогнала їх і тут. Хлопець був дуже розумний, завжди усміхнений та… відповідальний. До останньої митті.

Євген Ялишев, батько В'ячеслава, військовослужбовець ЗСУ:

У той час, коли пролунала повітряна сирена, він побіг попереджувати людей похилого віку і після того, як попередив, він вибігав з під'їзду і якраз у цій момент попала ракета у будинок.

Повертаючись до, власне, бойових дій варто відзначити професіоналізм українських військових. І, зокрема - знищення в середині квітня ракетного крейсеру "Москва". Флагман чорноморського флоту росії потопив "Нептун"... ракетний комплекс. За словами експертів, це має як історичне (такого не було сорок років), так і стратегічне значення.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив":

Саме ракетний крейсер "Москва" - він не стільки здійснював функції по нанесенню ракетних ударів по території України, скільки він здійснював функції ППО - морської ППО, яка взагалі могла захищати усю російську оцю флотилію.

Після втрати "Москви" кораблі окупантів уже бояться підходити до одеського узбережжя. Втім - і надалі блокують цивільне судноплавство, створюючи світову продовольчу кризу.