Тисячі українців змушені проходити через знущання і катування: історії тих, хто пережив фільтрацію [ Редагувати ]
З окупованих росією українських територій вивезено до півтора мільйона наших співвітчизників.
Та ці сто днів війни - це не лише хронологія наших перемог. Кожен із цих днів наповнений болем і трагедіями. І просто у ці хвилини ці трагедії відбуваються в десятках... фільтраційних таборів. Страшне явище, адже по факту, реінкарнація концтаборів нацистів, яке рашисти воскресили у 21 столітті. Тисячі українців змушені проходити через приниженя, знущання і катування. Що розповідають ті, кому пощастило пережити фільтрацію? Розкаже Даніїл Снісар.
Анастасія Гулей, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц":
Забрали твій облік, забрали одежу, оставили номер.
"Аушвіц" - чи не найбільший концентраційний табір нацистів у часи Другої світової.
Анастасія Гулей, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц":
Забудь як тебе звать, як твоє прізвище, ти вже не людина.
Тетяна, переселенка з Маріуполя:
Люди терпели такие унижения. Регистрация. Отпечатки пальцев. Через компьютер все вносится в базу данных. Родился, крестился. Кто, раздевайся где у тебя наколки, заколки.
Сучасна Україна. Донбас. І наче історичне де жа вю. Рашистські фільтраційні табори...
Мы даже в туалет ходили под конвоем.
"Ніколи знову" - гасло, яке від росіян зараз звучить особливо цинічно.
Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ України:
Усі ці табори - це доказ того, що люди для них - на останньому місці. Вони не цінують цих людей, їм не люди потрібні.
Рашисти обнуляють людські життя і гідність.
Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя:
В туалете, я извиняюсь , один раз в день. Никаких прогулок. Пятилитровая баклажка на 20-30 в сутки человек воды. Еда тоже очень условна. Пытки, допросы, издевательства.
Це реалії, з якими щодня стикаються десятки тисяч українців, яких окупанти проганяють через "фільтраційні" табори - сучасний аналог тих, які нацисти створювали 80 років тому. Маркіян Дмитрович був дитиною, коли його забрали в концтабір "Саласпілс". Каже: той день не забуде ніколи.
Маркіян Демидов, колишній в'язень концтабору "Саласпілс":
Детей и стариков загнали в колхозную баню и спалили живыми. Мы слышали эти крики, этот ужас.
Збіг - неймовірний! У 21 столітті важко повірити, але майже так само діють російські окупанти. Так вони вчиняли у Маріуполі, коли бомбардували драмтеатр, пологовий будинок - і "Азовсталь".
В нашем бункере осталось 42 человека. Там дети 12-летние, 15-16-18-летние.
Росія створила чимало фільтраційних таборів. Основні з них - в Новоазовську, Докучаєвську та Безіменному. Тільки туди окупанти вивезли десятки тисяч наших громадян.
Жизнь начать с чистого листа. А я не хочу. У меня предидущие листы такие были чистые, светлые. Я хочу вернуться на свои страницы.
Їх тримають часто у закритих приміщеннях, або ж наметових містечках - без елементарних умов для існування.
Саласпілський концтабір німці розмістили в окупованій Латвії. Там тримали малолітніх в'язнів, яких потім використовували як донорів крові для поранених німецьких солдатів.
Маркіян Демидов, колишній в'язень концтабору "Саласпілс":
Я работал. Мне был восьмой год, я пилил чурки метровые с приятелем, и мы голодные в концлагере. Утром баланда. Миска такая, ну, может, литр. И давали - на детскую ладонь умещался кусок хлеба.
Каша, чай і окраєць хліба, якщо пощастить. Це все, чим окупанти годують українців у фільтраційних таборах росіяни зараз.
Запах здесь хуже, чем в туалете. Потому что здесь находятся больные и инвалиды.
Більше того, є докази, що українців примусово перетворюють на донорів для поранених окупантів!
Фільтраційний табір - це проміжна точка, де людина має зректися всього українського - і довести свою любов до росії. І жодних винятків: чоловік чи жінка.
Тетяна, переселенка з Маріуполя:
Русский военній корабль - иди ты. И вот это видео было у неё в телефоне. Ее задержали. Очень долго разговаривала она с супер разными специалистами, её терроризировали, давили на неё.
Олександр Мусієнко, політолог:
Факты о том, что этих людей могут просто убить. Над ними может быть физическая расправа, устранение их. Расчитывать на российский гуманизм там точно не приходится.
Росіяни - перевіряють усе. З ким листувався, на які телеграм-канали підписаний.
Заходишь в палатку, там раздеваешься, провеяют документы. После документов идешь, очень много столов. Везде полностью сканируют твой телефон. Все документы, все твои контакты, все связи.
Тетяна, переселенка з Маріуполя:
В очень такой жесткой форме спрашивают - служил ли ты в армии, кто то из близких служит в армии, есть ли у тебя знакомые, которые служат в армии или в "Азове". Очень страшен им был "Азов".
І це, як засвідчують очевидці, відбувається це під дулами автоматів. З погрозами та знущаннями.
Угрожали нам, что нам нужно бежать. Не только в Запорожье, но и дальше в Европу, потому что они все равно нас догонят.
На тимчасово окупованій території - найбільший фільтраційний хаб. Відправити можуть і в Крим.
Таміла Ташева, постійна представниця президента України в АР Крим:
Чоловіків роздягають до гола. Розглядають, чи в них є якісь татуювання на тілі, які могли б свідчити про участь у Збройних силах України. Ще якусь афіліяцію зі Збройними нашими формуваннями і так далі.
Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ України:
Так вони просто показують, що можна з людьми робити. Ці усі табори показують якраз ставлення до людей, а ставлення до людей у них немає.
Депортованих українців розкидають по всій росії. Кого куди відвезуть - це як пощастить.
Влада Гаврилюк, переселенка, волонтерка:
Это лагерь в Тихвинно, Ленинградской области. Это лагерь в Ростовской области. Следующий лагерь в пгт Врангель. Это Дальний Восток, чтобы вы понимали, куда отправляют людей именно с Мариупольской пропиской.
А так виглядає типове місце "фільтрації". Школа в російській глибинці. Люди сплять на столах, підлозі. У будівлі - антисанітарія. А "зручності" - на вулиці, не дивуйтеся, туалет на дворі - звична картина для "великої" Росії.
Вот это называется санузел. Один кран на 350 человек. А может даже и больше.
І у більшості випадків, людина до останнього не знає, який же пункт призначення. Самарська область, Тольятті, Рязань, Курськ... наші співвітчизники зараз перебувають у щонайменше 35 регіонах росії.
Павло Лисянський, правозахисник:
Что с ними происходит дальше - в зависимости от региона, в который они попали. Примером, в Казахстане их не привлекают на работу. На Камчатке - привлекают. Им уже нашли там работу.
І повернутися - фактично неможливо. Бо окупанти часто забирають у депортованих документи. І це - глухий кут, бо оформити нові - дистанційно неможливо.
Влада Гаврилюк, переселенка, волонтерка:
Услышьте этих людей. Они реально сейчас находятся в жопе мира, в России. Которая напала на нас. И люди, чудом выжившие, они попали туда. Они хотят домой, или в Европу. Но они не могут.
Загалом, за оцінками ООН, з окупованих Росією українських територій вивезено до півтора мільйона наших співвітчизників. І майже чверть мільйона - це діти.
