8 років тому бійці "Азову" та ЗСУ звільнили Маріуполь від проросійських бойовиків [ Редагувати ]

Вісім років тому бійці Азову та підрозділи Збройних сил звільнили Маріуполь від проросійських бойовиків. Тоді ця перемога стала переламним моментом у російсько-українській війні. Протистояння у місті розпочалися ще у квітні 2014-го, після Революції гідності. Трагічні події сталися саме 9-го травня, коли бойовики штурмували міське управління МВС. А вже 13 червня - українські бійці вибили проросійських бойовиків з українського Маріуполя.

І відтоді - місто розквітло, його активно відбудовували, робили інноваційним. Допоки в Маріуполь знову не прийшов "русскій мір". Геннадій Стамбула - розкаже більше.

Це український Маріуполь. Торік! Сьома річниця визволення міста від проросійських окупантів. Українські військові підрозділи крокують центральним проспектом. Тисячі людей - із жовто-блакитними прапорами.

Наш головний парад - попереду. Це парад в Донецьку, в Сімферополі і, можливо, парад в

Усе перевернулося в Маріуполі навесні 2014-го. Одразу після Революції гідності. Бойовики так званої ДНР щосили намагалися захопити Маріуполь. Проводили проросійські мітинги, закликали мешканців не визнавати владу у Києві та брати до рук зброю.

Марія Подибайло, волонтерка, громадська активістка з Маріуполя:

Складалось враження, що хтось вирубив рубильник і ті, хто вчора спілкувався між собою, раптом замовкли, люди перестали говорити на політичні теми.

9 травня, вісім років тому, під час параду до Дня Перемоги бойовики вирішили діяти радикальніше - пішли на штурм маріупольського управління МВС. Штаб сепаратистів знаходився в центрі міста - за кілька кварталів від українських правоохоронців.

Микола Побойний, заступник начальника Маріупольського управління МВС (2014):

Мы услышали, что на улице происходит стрельба. Стреляли длинные автоматные очереди. Выглянул в окно, мы увидели несколько неизвестных в масках и с автоматами.

За версією слідства, озброєні сепаратисти захопили два поверхи міського відділку міліції, взяли в заручники людей. А потім будинок підпалили.

У той день загинули шестеро військових та міліціонерів, а також троє цивільних. Центр міста - повністю паралізований. Підпалили також будівлю міської ради, потім - військову частину та прокуратуру. Пізніше правоохоронці кваліфікують ці дії як терористичний акт.

А вже 11 травня 2014-го - окупанти, ніби відчувши смак влади, ввели в оману людей. Провели свій так званий референдум. Було лише одне питання: "Чи підтримуєте ви Донецьку республіку". Результатів цього псевдо-"волевиявлення", крім самих бойовиків, ніхто не визнавав.

Тетяна Ігнатченко, журналістка з Маріуполя:

Фактично, я для себе таку формулу вивела, маріупольської підтримки "русского міра" - це десь 20-22%. Але радикальної підтримки "руського міра" - не більше 10%.

Тоді півмільйонний Маріуполь був другим за масштабом містом на Донбасі - після Донецька. Він стратегічно важливий: бо є порт, два металургійні комбінати, машинобудівне підприємство. Містяни, хто як міг, допомагали українським військовим - не втратити контроль над Маріуполем: рили окопи, волонтерили.

Марія Подибайло, волонтерка, громадська активістка з Маріуполя:

Багато хто, хто не був в Маріуполі, плутали Маріуполь з Мелитополем, чи говорили там десь біля Бердянська, то сьогодні цілий світ знає Маріуполь, завдяки тому, що мешканці цього міста самі стали на його захист.

А сепаратисти продовжували знущалися з міста. Цинічно!

Тетяна Ігнатченко, журналістка з Маріуполя:

У нас в міськраді на столі у міського голови, в конференц-залі були реально людські екскременти. От для них це було важливо в таких спосіб все це осквернити.

Вирішальним для Маріуполя тоді стало 13-те червня. Людей на світанку розбудили гучні постріли.

Це була антитерористична операція. Бійці нацбатів, підрозділи Нацгвардії та Збройних сил штурмували штаб бойовиків в центрі міста. Українцям протистояли до сотні терористів.

За лічені години бійці знищили техніку окупантів та відновили контроль над усіма захопленими адмінбудівлями. І уже ввечері, 13 червня, над Маріуполем підняли прапори України.

Тетяна Ігнатченко, журналістка з Маріуполя:

Однозначно змінилися настрої, причому в український бік. Україномовні класи, навіть мами, які самі російськомовні були, віддавали в україномовні школи. Видно, що твоє місто причепурилося, видно, що країна рухається розвивається.

Після поразки в Маріуполі в 2014-му, путін та його стратеги надіслали в окуповану частину України ще більше російських бойовиків та важкої військової техніки. А вже в березні 2022-ого повністю знищили місто на Азові.

Але як і тоді - у 2014-му - ми обов'язково повернемо український Маріуполь. І - відбудуємо.