Білоруський кордон: чи варто очікувати нападу найближчим часом? [ Редагувати ]
У місцевих багато родичів та знайомих живуть в Білорусі
Військові навчання у білорусі ніяк не завершаться. Таке затяжне брязкання зброєю попід нашим кордоном тримає всіх у напрузі - і жителів прикордоння, і військових. Втім, поки армійці жодних провокацій не фіксують - але всі у повній бойовій готовності.
Чи варто очікувати наступу на Україну з білоруського боку цього, як живуть та чим переймаються селяни у прилеглих до кордону районах, дивіться у нашому репортажі.
Ми живемо тут під дулом. Я завжди очікую, що буде якесь нападіння.
Пані Валентина живе у селі Самари. Звідси до білоруського кордону рукою подати. Про те, що там військові в повній бойовій готовності - місцеві знають. Тож люди увесь час - насторожі.
Валентина, місцева жителька:
Війська біля кордону. Я кажу переживаємо. Ви знаєте, в мене рюкзачок тривожний. Я оце правда, отакий один момент був десь пару днів назад, то я три дні спала вдягнута і в носках.
Колону військової техніки нещодавно зафіксували у білоруському селі Дивин. Але, кажуть, незвичної активності поки не помітили.
До Дивина шість кілометрів, а границя - кілометр.
Пані Ніна живе до кордону найближче. У неї за хатою видно ліс - та він вже білоруський. Жінка розповідає, гулу ворожої техніки жодного разу не чула.
Ніна Шинкарук, жителька села Самари:
Говорили, що тут ті що в Бучі були, що тут вони стояли. Ну як говорили, ну що ми, якби там 15 кілометрів чи скільки там, будуть евакуйовувати людей. То я даже не собиралася звідси виїжджати. А куда їхати? І що всьо кидати і їхати? Нє. Що було б - те було б. А так ми тут живемо.
Попри загрози від сусідів - люди у прикордонних селах намагаються жити звичним життям, наскільки це можливо. У неділю ярмаркують, у будні пораються на городах.
Валентина, жителька села Самари:
Ми всьо садимо, ми всьо сіємо - дуже багато. Не знаю, як будем збирати, тому що солярки то нема. Хай би яку увагу зробили на село - ми копаємо, садимо, жнемо. Так що ми працюємо. Хвилюємся, всі переживають, але я думаю, що я думаю, що перемога буде за нами.
У місцевих багато родичів та знайомих живуть в Білорусі. Але через війну, кажуть, тепер не спілкуються. У пані Лариси і син, і чоловік нині воюють за Україну.
Лариса, жителька села Самари:
Я горда, але переживаю страшно. Вот як син не виходить на связь, було що не виходив трое суток - я думала, що кришу зорве. Наша родня в росії, на білорусі - нема в мене родні. Нема як вони сказали, що ми самі виноваті Чоловік сказав: все буде добре, я прийду і будемо жити дальше.
Люди хоч і тривожаться, втім не панікують.
Микола Маргес, Самарівський сільський голова:
Почали підвозити сюда більше техніки - це і ракети, серйозна техніка - "Іскандери". Навчання в нас були до 24 числа. Ви знаєте всі чудово, в що вони переросли. І так само можливо і тут. Так що ми побоюємося, але ситуація контрольована. Я думаю, що ми готові дати відсіч в любому випадку.
Наступ на Україну з боку Білорусі не відкидають і військові. Бійці знають, що путін тисне на лукашенка. І хоча жодних провокацій не фіксують - усі у повній бойовій готовності.
Сергій Хомінський, пресофіцер бригади територіальної оборони Волині:
І російські спецслужби, і російська армія почувається там як у себе вдома. Наскільки його вистачить ніхто не може сказати, але якщо буде остаточний ультиматум від путіна, то він здасться і цей наказ віддасть. Але якщо це буде - не ми цю війну починали, ми повністю готові дати відсіч: швидку, ефективну. Все буде Україна!
Шансів у білорусів просунутися вглиб України - практично немає, запевняють жителі прикордоння.
Микола Маргес, Самарівський сільський голова:
В основному це болота і ліси. Дороги скрізь перекопані, все заміновано. То однозначно не так то просто буде сюда підійти.
Це отак у нас споруда і перерито ров. Глубіна майже 2,5 метра і ширина біля двух метірв. А от їхня ділянка. То їсть з їнього, з боку Білорусі - нічого нема взагалі.
Понад три з половиною місяці кордон з Білоруссю на Волині - залишається непорушними. За цей час рубіж тут встигли укріпити: вирили рови та облаштували інженерні конструкції - розповідає очільник військової адміністрації регіону.
Юрій Погуляйко, начальник Волинської обласної військової адміністрації:
Кожного дня моніторимо. Панікувати не треба, але ж треба бути готовими до будь-якого сценарію, тому що бо дав же бог сусіда і розслаблятись не треба - ще іде війна.
Місцеві до війни теж готуються, але понад усе хочуть миру.
Шоб бог дав мирно вести по всенькому світі, щоб усі й маленькі й старенькії всі жили і буття були.
