Одеські митці об'єдналися, аби тримати культурний фронт [ Редагувати ]

Про те, Одеса тримає культурний фронт - буде наш наступний матеріал. Тамтешні художники - об'єдналися в місце сили. Вони - вселяють надію, жорстко тролять ворога та формують нові сенси у тій реальності, в якій країна опинилася після двадцять четвертого лютого. Як - наші кореспонденти бачили.

У майстерні в центрі Одеси нас зустрічає один з найвідоміших сучасних художників України Ігор Гусєв. Стіл, мольберт, палітра. Саме тут народжуються його роботи, які буквально останнім часом підірвали соцмережі своєю жорсткою, актуальною сатирою. Першу картину із циклу "третя світова" Ігор написав двадцять четвертого лютого. Каже, це була спонтанна реакція на повномасштабне вторгнення.

Ігор Гусєв, художник:

Она называется "русские идут": это мавзолей, который идет на курьих ножках и за ним лужа крови Это ожил такой мир темных духов, который таился на территории мордора и вот он показал свое лицо.

Відтоді майстер щодня створює нові роботи на патріотичну і військово-політичну тематику. Такий формат називає "мистецтвом швидкого реагування". При цьому художник нещадно висміює ворога.

Ігор Гусєв, художник:

Некоторая такая психическая терапия происходит. И к тому же враг, который сейчас на нашей земле - кроме того, что он кровожадный - он еще достаточно комичен - и вот подчеркнуть эту комичность - я считаю, вот, своим долгом.

Більшість робіт Гусєв пише олівцями чи фломастерами на обкладинках старих книжок, які купує на блошиних ринках. Це вже стало його фірмовим художнім стилем.

Сейчас такая цивилизация цифровая! Вот - одна из первых работ: "где вы были восемь лет?" На Большом Каретном, оказывается! Вот эта работа была сделана к двенадцатому апреля - Дню космонавтики.

Крім того, митець використовує старі альбоми з репродукціями відомих творів. Поверх класичних картин домальовує власні, з новим сенсом. Купання бандеромобіля, черги до банкомату на Червоній площі чи пекло під Кремлем: виходить такий собі пост-живопис в епоху пізньої пост-правди.

Вот у нас работа "Айвазовский жжет" море с этим прекрасным знаком - оно все слилось в одно. Це Левітан з руськой ідеєй. Це - теж Левітан. Кормилець. Повернувся додому кормилець.

Розмірковуючи про мету такої творчості, Ігор довго підбирає слова - адже намагається уникнути пафосу. Каже, наразі справжні герої - це військові та волонтери. Хоча погоджується: в певному сенсі волонтером - Культурного фронту - можна назвати і його.

Ігор Гусєв, художник:

Главное, что все это работает на общую идею: все для фронта, все для победы! Вот это самое основное.

Наразі ці картини Гусєва дуже популярні не лише в Україні, а й за кордоном. Роботи художника зараз експонуються на виставках в різних країнах світу.

Ігор Гусєв, художник:

Увидеть работы, которые созданы в состоянии - в измененном состоянии сознания - под огнем среди людей, которые борются за свою свободу - для западного человека это очень важно! И это вот основное достоинство нашего искусства сегодня.

Минулої суботи виставка Ігоря Гусєва відкрилась і в Одесі: на легендарному ринку "Книжка". Від початку березня ця локація у центрі міста стала своєрідним оазисом сили для творчих людей. А інакше й бути не могло, каже організатор проєкту Володимир Уманенко. Творчий відгук на ворожу агресію був просто шаленим.

Володимир Уманенко, організатор постійної експозиції "Воля - не смерть":

Деякі автори по дві, по три роботи в день видавали - і треба було їх якось показувати - у Фейсбуці не всі є і не всі бачать моїх френдів, не всі бачать, що воно виходить, і я назбирав, було достатньо робіт - ми цю стінку першу заклеїли.

Тепер робіт так багато, що навіть стін не вистачає, а нові виставки презентують щотижня. Одна з них присвячена творчості Анатолія Спиці. Він - фотограф. У дві тисячі чотирнадцятому через війну залишив Донецьк, а тепер - і Маріуполь, де жив останні кілька років. В експозиції - фотознімки мирного Маріуполя ще до великого вторгнення: знакові місця та портрети людей.

Вот эта картина, фотография - это вид из нашего дома, где мы жили с семьей. Мы это видели каждый день, каждое утро, и квартиры, в которой мы жили - сейчас уже нет, то есть ее разбомбили.

Анатолій Спиця, фотограф:

Мне хотелось показать мирную жизнь, в которой мы были раньше - и мы хотим к ней вернуться. Чтобы мы не забывали, что это будет и будет скоро. Просто каждый день мы переживаем напряжение - и этими работами - чтобы люди немножко хотя бы на секунду подумали о хорошем.

Тепер кожні вихідні Анатолій приїжджає на "Книжку", щоб зробити нові знімки та зустрітися з однодумцями. А простору для творчості тут справді вистачає.

Ярослав Трофімов, організатор проєкту "Джаз на балконі":

Насправді ми вже навіть і не анонсуємо ці концерти - просто люди приходять, люди вже знають, що буде! Навпаки, коли театр на балконі не відбувається, підходять, питають: а чого сьогодні не було вистави?

У найближчих планах музикантів - організувати великий джаз-фестиваль зі збором коштів для Збройних Сил України.

Володимир Уманенко, організатор постійної експозиції "Воля - не смерть":

Я бачу, як люди відзиваються, я бачу розголос, який в місті, багато людей підходять і дякують. І це така психологічна підтримка - вона потрібна.

Анатолій Спиця, фотограф:

Як ви вважаєте: яка загальна, основна місія цього місця? - Об'єднати людей! Я думаю, така. Бо все, що нас, як кажуть, об'єднує - це добро, прекрасне, і тут його достатньо.