І воювати, і вчитися: студент із Кропивницького захистив диплом в перерві між боями [ Редагувати ]

Освіта в окопах! Через війну багатьом українським студентам довелося поставити навчання на паузу і піти захищати Батьківщину. Але є й такі, хто примудрився і воювати, і вчитися односчасно. 

Наш наступний сюжет саме про такого хлопця - 19-річного Олексія з Кропивницького. На гарячій позиції під Лисичанськом, в перерві між боями, він захистив диплом на відмінно.

І такі історії - надихають. Бо розумієш - українська нація неймовірна. Дивімося.

-Доброго дня, шановний голова, шановні члени екзаменаційної комісії, заздалегідь перепрошую за якість відео і можливі сторонні звуки, адже я саме зараз знаходжусь зі зброєю в руках на передовій.

Ось так студент Кропивницького інженерного фахового коледжу Олексій захищає дипломну роботу на тему "Ультразвуковий вимірювач відстані". 

Здобути фах системного адміністратора Олексій хотів ще в школі, тому вступив у місцевий інженерний коледж. Однак 24 лютого його життя змінилося.

На військову службу Олексія взяли лише з третього разу. 

Олексій, військовослужбовець ЗСУ:

Мені казали: ти молодий, тобі 19 років, ти до цього не служив, ти студент денної форми навчання. У військоматі на мене взагалі дивились такими переляканими очима, казали: ми не можемо тебе взагалі брати.

У складі ТРО наприкінці травня Олексія перекинули під Лисичанськ. Там хлопець отримав перші серйозні уроки війни.

Олексій, військовослужбовець ЗСУ:

Перший прильот тебе збиває з пантелику, найперше взагалі, що ти повинен запам'ятати: вчися швидко падати, чим нижче ти до землі, чим швидше ти копаєш, тим більше шансів в тебе вижити.

Увесь цей час вдома на Олексія чекає кохана дівчина.

Аліна Шелест, наречена Олексія:

Коли почалась війна, я чітко розуміла, що він вдома не всидить, я морально себе вже почала готувати, старалась бути повністю самостійною вдома, підтримувати його на волонтерці, збирати якісь кошти.

Та як Аліна не намагається триматися мужньо - той період був дуже важкий. У коротких розмовах говорили лише про головне.

Аліна Шелест, наречена Олексія:

Що я його чекаю, я поряд... Вибачте, накипіло...

На передовій у Олексія підійшов час захисту дипломної. І він вирішив: війна війною, але освіта - також важлива.

Олексій, військовослужбовець ЗСУ:

Я цілком розумів, якщо я не зроблю цей захист диплому, я його просто втрачу і всі мої 4 роки навчання підуть на смарку.

Найбільше наполегливості Олексія тоді дивувались його побратими. 

Олексій, військовослужбовець:

Від того, як у мене вистачає часу, настрою, щоб окрім того, щоб стояти на посту, пісок, сонце, спека, треба розчищати позиції, щоб ворог не проліз, я ще й готуюсь. 

Своєю наполегливістю Олексій приголомшив і викладачів.

Ольга Овчаренко, педагог Кропивницького інженерного фахового коледжу:

Це і гордість, це і жах, це і нерозуміння, ну як це можна поєднати, але знаючи Олексія з першого курсу, то ця людина встигала всюди.

Поставити нижче ніж відмінно - ніхто з комісії не зміг. Однак сам диплом Олексій ще не отримав. Зараз він на лікуванні - контузія. Для нашого інтерв'ю лікарі відпустили Олексія лише на добу. Скориставшись нагодою, хлопець зустрівся з рідними, друзями та викладачами. 

Наразі на Олексія чекає не лише диплом, а й одна з наголовніших подій в житті. 

Олексій, військовослужбовець ЗСУ:

Плани найближчим часом - нарешті взяти в дружини найкращу дівчину, з якою я не перший рік разом, а потім перемогти у війні, тому що це найголовніше.

Аліна Шелест, наречена Олексія:

Військова форма, вишиванка і обручки, це все, що зараз потрібно.

Зараз у Олексія змінились плани на майбутнє - тепер він себе бачить військовим-артилеристом.