Одеські рятувальники вчать українців захищати себе від небезпек воєнного часу [ Редагувати ]

Гасити пожежу, готувати маски, щоб захиститися від викиду хлору чи аміаку та розпізнавати мінні пастки ворога, які стають все більш підступними. Одеські рятувальники вчать українців захищати себе від небезпек воєнного часу. Одне із занять провели у санаторії, де нині лікуються переселенці з гарячих точок. Разом з пацієнтами та колективом гасили вогонь та демонстрували хитрі конструкції вибухових пасток.

Даша - кухарка у відомому санаторії. Дівчина чітко знає, де на кухні висить вогнегасник. Але використовувати не доводилось, тож визвалася повчитися. Щоб зрозуміти різницю, випробовує аж два види: вуглекислотний та порошковий.

Дар'я Галущак, кухар санаторію:

Ви так впевнено це робили, це вперше? - Так, я взагалі повар. - І ось так два - перший раз, може повезло. - З яким складніше? - Складніше з тим, що був перший. Ніколи не могла собі представити, якщо чесно, але, по ходу, доведеться міняти професію.

Серед добровольців і пацієнти, і співробітники санаторію. Лекції з протипожежної безпеки чули всі, а ось спробувати себе як вогнеборця, випадає не часто.

Санаторій лише два місяці, як відновив роботу. Зараз тут 80 пацієнтів. Багато хто лікується на Куяльнику роками, але нині не може собі дозволити приїхати надовго.

Олена Василенко, в.о. медичного директора клінічного санаторію ім. Пірогова:

Якщо люди раніше могли взяти на 21-24 дні путівку, з умовами сьогоднішніми - десять днів, дванадцять. Але вони всі відсувають покращення.

Для багатьох лікування на Куяльнику - єдина можливість нормально ходити. Тож пацієнти приїздять до Одеси, попри загрози ракетних ударів.

Лев Петухов, пацієнт клінічного санаторію ім. Пірогова:

У Львові спокійніше набагато. За той час, що я зараз тут, вночі - два-три рази, вдень буває два-три рази.

До практичних занять, які проводять рятувальники, у санаторії ставляться уважно. Крім протипожежних, тут вчать, як підготуватися до викидів аміаку та хлору, та не стати жертвою вибухівки. На столі в холі розкладені деактивовані боєприпаси.

То свєто-шумовая граната по-моему - це для підствольного гранатомету.

Зустріч з цими предметами в реальному житті може коштувати життя. Про це, дехто з пацієнтів, добре знає. Адже нині тут відпочиває багато жителів Бахмуту, Херсонської та Миколаївської областей. Рятувальник показує як упізнати касетні боєприпаси.

Микола Гавриленко, керівник відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Суворівського району Одеси:

Стрічки, стрічки різного кольору і довжини, або парашутики. Є такі маленькі, невеликого розміру. Більш застарілі касетні боєприпаси мають такі стабілізатори. Це стабілізатор.

Маленька міна, яку називають "пелюсткою". Зелена або коричнева - вона не впадає в око, майже повністю з пластика, а отже - не розпізнається міношукачами.

Микола Гавриленко, керівник відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Суворівського району Одеси:

Якщо на неї наступити - стопи ноги не буде. 65 грамів вибухової речовини достатньо, щоб відірвати стопу ноги в людини.

До того ж ворог постійно створює мінні пастки. Особливо на деокупованих територіях.

На сьогодні навіть використовується риболовна леска, гачки. Протягуються по лисих деревах, прив'язується до стовбура така ось граната за чеку. Людина йде, зачепила одежею, чи головним убором, натягується леска, витягується чека - зона ураження 25 метрів сплошна.

Ще одна складна конструкція. Протитанкову міну, яка під вагою людського тіла може і не детонувати, посилюють протипіхотною.

Під цю міну можна з таким же успіхом, заховати ось таку міну, маленьку, протипіхотну. Припустимо, це в нас поверхня землі. Візуально ми бачимо: лежить протитанкова міна. Хтось захотів до дому забрати, десь підложити, чи як подарунок, на згадку. Знімає цю міну, спрацьовує ця, спрацьовує автоматом, ця.

Мінують і елементи вже використаної зброї.

Микола Гавриленко, керівник відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Суворівського району Одеси:

Комусь цікаво, хтось хоче на пам'ять, хтось - дома. Вона стріляна. Але до неї також може бути застосована розтяжка. З землі підняли - вона спрацювала.

Рятувальники сподіваються: у критичну мить ця інформація та навички, допоможуть врятувати життя.