У боргах і на межі банкрутства: чому не працює Львівський протезний завод? [ Редагувати ]
Ці підприємства разом із боргами планують передати під приватизацію
Львівський державний протезний завод, який донедавна виготовляв штучні кінцівки для українців - не працює. Підприємство у боргах і на межі банкрутства. Більшість колективу - звільнили. А ті, хто продовжує ходити на роботу, щоб наглядати за дороговартісним обладнанням - не отримують за це грошей. Чому підприємство, яке сьогодні вкрай необхідне, не відновлює виробництво? - з'ясовувала Христина Гашенко.
Тут робили примірку, значить тут є всі верстати, значить вон шарошка є.
Не менш важливе обладнання і в сусідній кімнаті.
Володимир Огородник, колишній працівник підприємства:
Так не можливо в перший раз зробити, щоб людині все підійшло. Вони могли натерти ногу, натерти культю і після того той протезист який робив той протез підганяв кожну людину індивідуально.
Екскурсію підприємством нам проводить Володимир Огородник. Він 18 років керував технічним відділом. А нині - наглядає за обладнанням, аби не розікрали… Поверхом вище - відділ з реабілітації: палати, кухня та санвузли.
Ольга Межирицька, колишня працівниця підприємства:
Тут вони вчилися ходити, тут є тренажери, які вони вдягали перши раз протези й вчилися вони тут ходити, бачите? От тут. То все є - реабілітація.
Тепер усе занедбане. Востаннє протез на підприємстві виготовили майже два роки тому.
Володимир Огородник, колишній працівник підприємства:
То були протези міжнародного класу…
Богдана Пасічник, колишня працівниця підприємства:
Цей завод закритий, в такий момент, де я не хочу говорити зараз за захисників, інвалідів, де треба цим людям помагати. Їх відправляють за границю. Я розумію у нас там приймуть із задоволенням, але ідентичні протези ми робили на цьому заводі.
Візки та протези виготовляли понад сто працівників. Понад рік тому людям перестали платити зарплату. А у січні шістдесятьох - скоротили.
Богдана Пасічник, колишня працівниця підприємства:
Я подавала в суд, щоб адміністрація заводу мені повернули зарплату за рік часу, ніхто нічого не повертає. Ми боремося тільки за те, що ми розуміємо, що йде війна, що зараз не до виплати грошей, але це ще було два роки до того.
Проблеми на зводі почались ще за попереднього керівництва, розповідають у профспілці.
Степан Жукровський, голова профспілки підприємства:
Керівництво у нас таке є, яке не зацікавлено в тому, щоб той завод існував. Їм краще десь в приватника. Приватник то в підвалі робить, хто працював з директором, головним інженером, заступником повідкривали фірми, ну я не знаю на кого, я там не був, але я знаю, що вони там роблять протези.
Завод не працює через борги. Підприємство завинило працівникам невиплачену зарплату та постачальникам за матеріали майже 50 мільйонів гривень. Щоб віддати гроші, теперішнє керівництво пропонує продати частину землі заводу. Втім, юридично цього зробити не можна.
Андрій Желтяков, т.в.о. директора підприємства:
Підприємство має статус казенного. У підприємства є філії. І поки цей статус не буде знятий, ми нічого із майном не можемо зробити для того, щоб покрити борги перед постачальником. Тільки як ми зможемо покрити борги, ми зможемо відновити роботу підприємства.
Зберегти протезний завод - одне зі стратегічних завдань для України, вважає волонтерка, радниця міського голови Львова з військових питань та перша жінка-офіцер танкових військ Тетяна Науменко. У черзі на протезування - чимало поранених бійців, і не всі можуть потрапити за кордон.
Тетяна Науменко, радник міського голови Львова з військових питань:
Нам дуже важливо зберегти цей завод, запустити нові технології, там де старе обладнання поміняти на нові, там де нове - уже добре зберегти його і бути тут рядишком біля наших українців, да, і бути біля їх потреб на Україні, не шукати можливості. Нам допомагає Європа. Нам допомагає світ, але це капля в морі від тих потреб, які потребують наші хлопці й дівчата без рук, без ніг.
Заводів з виготовлення протезів в Україні 12. У міністерстві соціальної політики ці підприємства разом із боргами планують передати під приватизацію.
Віталій Музиченко, заступник Міністра соціальної політики:
Менеджмент в особі держави не найкращий варіант тому, що ці підприємства у багатьох випадках не те, що не генерують прибуток, вони навіть у "0" не виходять. Працювати в даному випадку - це конкретний приклад коли ефективність управління цим підприємством, що маємо мільйонні борги, з якими потрібно щось вирішувати.
На процедуру потрібно кілька місяців, кажуть урядовці. Та прогнозують - змінювати цільове призначення заводу приватник не буде.
