Чоловік з вадами зору шукає свого собаку-поводира на Київщині [ Редагувати ]

Вона - була його очима. З нею - він жив повноцінним життям, але втратив у перший же день війни. Незрячий Сергій Гаврилюк і його собака-поводир Плюша повномасштабне вторгнення застали на Київщині. Тоді золотого ретривера налякали гучні вибухи й собака втік.

Сім місяців пошуків не дали результату. І ось чоловік наважився завести нового помічника. Але віри знайти свого Плюшу також не полишає.

Золотистого ретривера Плюшу спеціально виховали для Сергія. Чоловік майже тридцять років тому отримав травму та втратив зір. Собака стала його очима та дала можливість жити повноцінно. Вони разом побували на морі, мандрували літаком та підкорювали гори.

Сергій Гаврилюк, житель Новомосковська:

Ей вот только говоришь допустим в магазин - она идет в магазин. Говоришь ей поликлиника - она в поликлинику. Парк - в парк. В лес - лес. На речку - на речку. То есть у меня открылись возможности, я сначала с ней весь город изучил. Потом отправились изучать маршруты в Днепропетровск. И поезд, первая наша поездка была в Овруч.

Три роки Плюша була із Сергієм. Одне з найнезабутніших вражень - похід в Карпати. Тоді вони разом піднялись на гори Хом'як, Кострич та Говерлу. З перших кроків і до вершини собака-поводир страхувала свого господаря.

Полторы тисячи метров прошли.

Напередодні 24 лютого Сергій разом із Плюшею відправились до Межигір'я. Як волонтери, вони допомагали виховати незрячій дівчині її собаку-поводиря.

Сергій Гаврилюк, житель Новомосковська:

Как ни в чем не бывало мы вечером позанимались, с собачкой на маршрутах. Ну и тут же получается 24 февраля ночью просыпаюсь от того что взрыв сильнейший. Выбивает окна, двери, полностью сыпется штукатурка. Там же было много собак. Все они разбежались, сперва три собаки не могли найти, потом нашли, а вот Плюшу до сих пор не можем найти.

Запеклі бої на Київщині завадили пошукам. Так Сергій втратив вірного друга. Через два місяці самотності - в його житті з'явився Кір. Життєрадісного пса привезли з Харкова. Він тільки вчиться на поводиря. Чоловік зголосився тренувати його самотужки.

Я не вижу, он еще не понимает, что от него требуется. Вот к примеру трость, я щупаю бордюр и вот мы идем с ним вперед.

Та кілька місяців щоденних тренувань - і Кір безпечно водить Сергія потрібними маршрутами. В аптеку, лікарню чи магазини. Оминає каналізаційні люки та переводить через дорогу, зважає на світлофор. І навіть допомагає подолати перепони на шляху.

Подходят к забору. Хрошо молодец, умница.

Доля ж Плюші досі невідома. Її пошуки продовжуються, волонтери Київщини розклеюють оголошення та пишуть в соцмережах. Сергій вірить - його кмітлива чотирилапа подруга вижила, і все чекає тієї миті коли почує знайомий гавкіт.