Двічі був у полоні, має чисельні поранення: історія незламного бійця ЗСУ [ Редагувати ]

Почнімо з історії людини, захисника, батька п'ятьох дітей із Донеччини.

Сергій Басков пішов на фронт ще у 2014 році, коли війна прийшла у його дім. Двічі був у полоні, досі пересувається на милицях, але єдине, що його турбує - коли він зможе повернутися на передову. Мар'яна Мартин зустрілася з військовим і розкаже про нього докладніше.

Сергій повільно рухається на милицях. Нині чи не вперше медики дозволили вийти на прогулянку. Боєць проходить лікування на Закарпатті. Після важкого поранення на фронті.

Сергій Басков, військовий:

В груді кульове, тут в нозі кульове, от тут в обох місцях, тут осколки штуки три, тут осколок, тут осколок, тут осколок, тут один і ось тут один. Нахапався.

Військова історія Сергія триває вже вісім років. Він все життя прожив на Донеччині, його рідний дім - місто Костянтинівка.

У 2014 році місто окупували. Вже тоді чоловік не погоджувався з діями росіян. Влаштував протест. І тоді вперше пізнав їхню жорстокість.

Сергій Басков, військовий:

Закинули у підвал, три дні катували, потім відпустили. Кажу, збирай речі сумку, бистро, документи й поїхали звідти.

У нього п'ятеро дітей. Дві доньки - теж військові. Та три сини, найстаршому нещодавно виповнилося 18. Вісім років тому сім'я зібрала речі й виїхала з рідного дому. Доїхавши до Полтави - чоловік попрощався з рідними, і підписав контракт зі ЗСУ. Отримав форму, автомат і пішов захищати від загарбників рідну Україну.

Сергій Басков, військовослужбовець:

Поки там я був біля Горлівки, наші війська відвоювали Костянтинівку, Краматорськ, Дружківку і дружина повернулася з дітьми до міста, це було дуже класно, ну а я рішив далі продовжувати контракт.

Костянтинівку звільнили. Баскови повернулася у рідне місто. Та не надовго.

Оксана Баскова, дружина військовослужбовця:

Були спочатку безпілотники, потім сигнальні ракети, це ми всьо бачили з дітьми з п'ятого поверху з відкритого вікна, а потім були вже прильоти.

24 лютого у день вторгнення окупантів Сергій боронив Україну під Маріуполем.

Сергій Басков, військовослужбовець:

Самальоти, вертольоти, артилерія РСЗВ, все … Почався бій, одна куля в грудь, друга в ногу, кинули гранату і я впав, потягли чую, кажуть - живий с*ка, відтягнули, ззаді ще один йшов, мабуть, мій автомат лежав... каже магазини пусті, стріляв с*ка, відтягли до свого танка почали бити, били добре, толпою, шапка злетіла, а під шапкою козацький чуб, вуса, і це їх роздратувало ще більше.

Навіть не надали допомоги, Сергій був поранений. Забрали. 45 днів у полоні.

Сергій Басков, військовослужбовець:

Попав в полон, місяць був в Донецьку, потім в Ростові, потім нас перевезли в Сімферополь.

Оксана до останнього не знала, де її коханий. Сергія в пропагандистському ролику помітили його побратими. Одразу відео кинули дружині. Тоді Оксана почала пошуки.

Оксана Баскова, дружина військовослужбовця:

Я просто знаю, що ці люди робили, це 45 діб - це було саме страшніше, що було.

Через 45 днів вони таки побачилися. Чоловік потрапив у списки на обмін. Довгоочікуваний дзвінок став рятівним - каже Оксана.

Оксана Баскова, дружина військовослужбовця:

Сова це ти? Ну, якби кажуть радуватися потрібно, а в мене, ну сльози потім подзвонила дітям, що папу звільнили, а потім зібралася і поїхала до нього.

Вона думала, більше ніколи не відпустить його. Він же пройшов лікування. І знову вирушив на фронт. Під Бахмутом - отримав чергове поранення. І хоча ще зовсім не відчуває лівої ноги, та вже каже - готовий на передову.

Сергій Басков, військовослужбовець:

Досить буде коли звільнимо всю Україну, всю і Крим все, от тоді буде досить.

На тілі Сергія майже не залишилося живого місця, та заради миру в Україні готовий знову і знову повертатися на фронт. Бо чекає той день коли Україна святкуватиме перемогу.