Бої за Соледар із кожним днем стають все інтенсивнішими [ Редагувати ]

Зараз у Краматорську на щастя спокійно. Але цей спокій, як і для всієї країни, ілюзорний. Російські ракети можуть прилетіти сюди будь-якої миті. Сьогодні вночі московити завдали удару по Лиману, місту, яке збройні сили звільнили буквально місяць тому. Ракета знесла цілий під'їзд дев'ятиповерхового будинку. Що абсолютно не дивно - терор мирного населення у росіян, мабуть, у крові. Утім він продовжується не тільки тут - під масованими обстрілами Бахмут, Сіверськ, Соледар, Авдіївка, Красногорівка.

Напередодні нам вдалось побувати в Соледарі, який окупанти вже кілька місяців намагаються безрезультатно захопити. Тамтешня картина просто жахає … від міста майже нічого не залишилось. Московити методично його рівняють із землею ракетами, бомбами, мінами та снарядами … більше про життя у цьому пеклі дивіться далі у нашому репортажі.

Дорога на Соледар всіяна розбитою та спаленою технікою. Бої за місто тривають ще з літа, але останні два місяці стали вкрай пекельними - канонада тут не змовкає ні на хвилину.

Стас Кухарчук, кореспондент:

Чути постріли - ну ось з околиць Соледару зараз чутно. Це означає тільки те, що бої вже точаться на околицях міста і судячи з інтенсивності - вони доволі запеклі.

Аби прорвати нашу оборону московити засипають Соледар ракетами, бомбами та снарядами різних калібрів. Руйнування в місті катастрофічні - не залишилось жодної вцілілої будівлі, всі комунікації зруйновані. Але тут ще живуть місцеві, точніше - виживають як можуть.

У фронтовому Соледарі немає ні світла, ні тепла, ні зв'язку - водопостачання тут зникло ще влітку. Єдине джерело - це бойлерна. По технічну воду люди ходять ризикуючи власним життям.

Пан Микола, житель Соледару:

Ну щоб туалет там промить, а пить - нєльзя, я не пробував правда …но та вродє так чиста вода, хоча чорт його знає - не можу сказать.

За приблизними підрахунками, в Соледарі ще залишаються до пів тисячі жителів. Тих, хто гине від російських обстрілів, ховають просто у дворах. Пані Ольга від будинку далеко намагається не відходити. Каже, виїхати не може - чекає старшого сина, який зник безвісти. Середнього вона поховала влітку - він загинув обороняючи Бахмут.

Ольга, жителька Соледару:

Мої виїхали, і муж, і дочка …а я осталась! - А чому? - Ну от так, осталась - жду сина другого, старшого, середній загинув …нема …в серпні ще? 13 августа, поховали в Дніпрі на Алеї Слави.

Її сусідка, теж Ольга разом із сім'єю повернулась з евакуації. Каже, виїхали в Рівне, але грошей на проживання там не вистачило, тому і повернулись. У Соледарі жінка намагається не лише вижити сама, а ще й допомогти залишеним хатнім тваринам - їх тут безліч...

Кіс, кіс, кіс … це я їх годувала, а аби не годувала, то вони з усіх щілин би вилазили, жалко дивитись...

Що буде далі, і як пережити зиму - Ольга навіть не уявляє. Каже, гріється буржуйкою, але топити її скоро не буде чим.

Пані Ольга, жителька Соледару:

В селах есть голова сільської ради, у нас нету - ми брошени на произвол. Ми слишим, даже в Артемовске …люди записиваються, те, что остались и кто поставил буржуйку, - на дрова и на уголь …хай би привезли нам трохи угля, ми топимо самі буржуйку.

Бої за Соледар із кожним днем стають все інтенсивнішими. Для росіян місто - плацдарм для наступу на Слов'янськ, Краматорськ. І, схоже, від своїх цілей окупанти не відмовляться.