Багатостраждальний Ізюм: як живе та готується до зими місто [ Редагувати ]

Багатостраждальний Ізюм, який зазнав жахливих бомбардувань, повертається до життя. В оселях уже світяться вікна. Людям, які ще на початку осені варили собі їжу у дворі на вогнищах, дали газ і подекуди навіть опалення. 

Як живе, відновлюється і готується зимувати пошрамоване ворогом місто - в сюжеті.

В Ізюмі все ще вишиковуються величезні черги за гарячими обідами. Волонтерська кухня щодня готує більше 4 тисяч порцій, щоб нагодувати нужденних.

Інна Любимська, шеф-кухар:

Сегодня гороховый суп, сегодня каша, пшено с овощами. Котлеты, курица сегодня и салат из свежих овощей, капуста с помидором, огурцом. 

Та допомога доходить не до всіх. На околицях міста старенькі ходять і виглядати волонтерів. Люди кажуть, навіть хліба не бачать.

Олександра Дубина, жителька Ізюма:

Ну от скільки ж не получали хліба, місяць же ж гуманітарку не возили. То ж нам нет нет і кинуть хліба. Нет, нет і кинуть хлебушка. 

Гроші, кажуть, економлять, щоб заплатити за опалення. М'ясо вже не пам'ятають, коли й їли.

Надія Хижняк, жителька Ізюма:

Ой, кісточки обгризаємо. Купляю кісточки і ото на том бульйоні варю борщ, ото кісточки так ото, посмокчеш і все. І викинеш. А так, шоб м'яса, уже не можеш позволити собі. 

Дірки в дахах від влучання снарядів люди позабивали плівкою. Шифер по 500 гривень за листок багатьом не по кишені. Гуманітарних будматеріалів на всіх не вистачає.

Надія Хижняк, жителька Ізюма:

Приїхали, подивилися наші розрушенія. Сказали, шо послєзавтра їдьте на склад, шифер вам видадуть, пльонку видадуть, он жіночка пішла сьогодні. Каже прийшла, на складі пусто. Одна пльонка тіки. Пльонка на вікна і всьо. 

Біля єдиного в місті працюючого відділення Ощадбанку - дуже людно і гамірно. Щоб отримати пенсію чи субсидію, з шостої ранку займають чергу, пишуть номерки на руках.

Віра Острєцова - жителька Ізюма:

От подивіться, яке у нас в Ізюмі безобразіє! Шо пенсії получить, шо субсідії получить! Ну ето ж просто жесть. Отакі скандали, ви подивіться, на ходунках, із палками, ні стулочки ніде. Закрили банк. Сиділи, відітє, воздушна тревога чи не воздушна тривога. Ні сісти, ніде нічо! Скільки ж нам можна мучиться в цьом городі!

Пані Ніна повернулася до Ізюма з евакуації. Вже третій місяць чекає, щоб перепоховати доньку та її родину - вони загинули під час авіаудару по житловій 5-поверхівці.

Ніна Осмьоткіна, жителька Ізюма:

В лесу их выкопали и на ДНК. Смотрел мой тесть, он посмотрел, он опознал их. И говорит, давайте нам, мы их похороним. Они нет, нам надо экспертизу брать. Забрали на экспертизу, на ДНК, и вот уже 3 месяца отакое вот. Я не могу добиться. 

В багатоповерхівках в центрі Ізюма у людей вже є і електрика, і опалення. В інших районах міста - на комунальні блага ще чекають. Тривають ремонтні роботи.

Лідія Щетініна, жителька Ізюма:

Сегодня 5-й сделают, еще 4 подъезда осталось. - Холодно дома? - Хорошо. На улицу вот выходим походить немножко. Конечно, холодно, 12 градусов пока. Топим, топим. Уже нагорело света. Ну ничего. Выдержим. 

Пані Лідія - обрізає кущ біля під'їзду. Каже, саджали квіти - навіть під бомбами. Бо життя перемагає. Переможе, впевнена жінка, і цього разу.