Феномен української армії: як було знищено та відродилось непереможне військо? [ Редагувати ]
Окрім фронтових перемог - головним завоюванням ЗСУ стає абсолютна довіра українців
День Збройних сил України. Певно, ніколи цей день, 6 грудня, не був настільки важливим для усіх без винятку українців. Бо це вже не професійне свято, це без перебільшення - свято національне.
Довіра до армії колосальна, підтримка безпрецедентна. Про це ми будемо багато говорити протягом усього нашого ефіру. Але спершу хочемо нагадати, що так було не завжди. І ще двадцять років тому наша армія була геть не такою. Це була розвалена пострадянська інституція. А престиж професії військового був фактично на нулі... Але за останні вісім років вона змогла перетворитися на одну з найпотужніших армій світу.
Про феноменальну трансформацію - розкаже моя колега Ірина Баглай. Разом із генерал-лейтенантом Олександром Павлюком. Який пройшов весь цей шлях з 1991 року.
Я клянусь захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її незалєжності.
Так 30 років тому у Рівному уперше присягалися на вірність своїй країні українські військові.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України:
Це була присяга індивідуальна, відчувалось таке піднесення, зовсім інші почуття.
Грудень 1991 року. Майже вся Україна зібралася на референдум, аби підтвердити - ми незалежна країна. Далі - проголошення Акту незалежності у Верховній Раді. Присяга першого президента. І ухвалення одними з перших - законів Про Збройні сили України та Про оборону України. 30 років тому, в той час ще командир танкового взводу Олександр Павлюк, служив в одному із найбільших угруповань армії СРСР - Західному, у Німеччині.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Нас тоді всіх підняли по тривозі.
І почали ділити.
Олександр Павлюк генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Вперше воно з'явилось в 91 році, коли нас начали ділити на українців і росіян, для нас це було дивно, ми ж виросли в одній системі, де завжди нас прирівнювали до одного братського народу і тут дуже дивно було, що нас розділили, всіх українців, які тоді були, нам запропонували залишити західне угруповання військ, так як не рахували нас "благонадьожнимі".
У той час українське військо вважалося одним із найпотужніших в Європі. Мільйонна армія. Тисячі танків, броньованих машин, півтори тисячі літаків, більше як три сотні кораблів. Понад 800 тис. військових, а на озброєнні було 6,5 тис. танків, 7 тис. броньованих машин, 1,5 тис. літаків, 350 кораблів, 1272 одиниць ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних. Та однією із головних цінностей був не багатий арсенал, а офіцерський склад.
Олександр Мусієнко, військовий експерт:
Вихідці з України і не тільки в радянські часи, а й в часи царської росії, вони робили досить непогану кар'єру ще там, в імперські часи, вони були доволі непоганими полководцями.
Олександр Коваленко, військовий експерт:
Офіцери середньої та вищої ланки, саме українського походження, вони у своїх підрозділах мали найменшу кількість втрат та використовували зовсім іншу тактику та стратегію ведення бойових дій.
Тому коли сіли за розподіл - кому що - російське командування націлилось не на залізо, а на українських офіцерів.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Мені тоді пропонували майорську посаду в московському військовому окрузі, я твердо вирішив їхати на Україну, тому що це мій дім.
В останній день 91 року - українська армія була остаточно відключена від управління з москви. Та кремль не поспішав відпускати Україну. Спершу вони намагалися зайти з моря і ще тоді вкрасти український Крим. Це була реакція на рішення незалежної України створити українські ВМС.
Олександр Мусієнко, військовий експерт:
І указ про те підписав Кравчук.
Тоді Міноборони вдалось запобігти анексії. Та крадійка-росія все ж поцупила.
Олександр Коваленко, військовий експерт:
Вони фактично вкрали авіанесущий крейсер "Адмірал Кузнєцов".
Згодом і указ про створення українських ВМС скасували.
Олександр Мусієнко, військовий експерт:
Причина була абсолютно банальна і відома - газ і знижки на газ, плюс погрози росії.
А на українському узбережжі оселився чорноморський флот росії - спляча бомба, що здетонувала 20 років потому. Та окрім кримського молодій державі довелось вирішувати інші армійські питання. Головне безпекове багатство, ядерну зброю, 6,5 тис. танків, 7 тис. броньованих машин, 1,5 тис. літаків, 350 кораблів, 1272 одиниць ядерних боєголовок, міжконтинентальних балістичних ракет - Україна мала віддати добровільно. Під гарантії...
Олександр Мусієнко, військовий експерт:
Будапештського меморандуму, все це ми реалізовували роззброєння. Від стратегічної авіації зокрема і від ракет крилатих різних типів, які в тому числі летять по території України, які подібні, які були у нас. Нам давали мільйони захід на те, щоб ми роззброювалися, нам це фінансували, я думаю багато хто нагрів на цьому руки.
Для української Армії настають темні часи. З війська з найпотужнішим арсеналом - вона перетворюється фактично на топового експортера зброї. Бо у держави немає грошей на її утримання. Ба більше - її стратегічним арсеналом учергове покривають борги держави.
Олександр Коваленко, військовий експерт:
Найбільшою помилкою було надання росії ракетної зброї, безпосередньо це ракет Х-55, також ракет міжконтинентальних, балістичних УТТХ, які були надані росії взамін заборгованості оплати за газ.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Продавали це все роблячи все, щоб Україна не мала боєздатної армії, під лозунгом, що у нас не має ворогів, під лозунгом, що нам не потрібна армія. В кінці кінців до 14 року армія нагадувала валізу, яку і нести тяжко і кинути неможливо.
Тому армію просто виставили на розпродаж. А штатний розклад пошматували удесятеро. 120,9 тис. військовослужбовців (та ще 44600 цивільних службовців), 683 танки, 1965 бойових броньованих машин, 72 бойові вертольоти та 379 артилерійських систем калібром понад 100 міліметрів (8 механізованих бригад, 2 танкові бригади, 3 артилерійські бригади, 1 ракетна бригада, а також інші частини забезпечення та підтримки).
Все, що у нас було на складах, все продавалось. Апогеєм стало розформування майже всього нашого східного угруповання...
А імідж армійця зразка 2013 року - це безгрошів'я, відсутність житла та соціального забезпечення. І на цьому тодішній президент не хотів зупинятись, у планах було...
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
...загнати армію на стадіон не більше 100 тисяч.
2014 рік. Олександр Павлюк - тоді вже командир 24 окремої механізованої бригади.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Ми показали, що ми ще є. І вона здатна зупинити любого ворога. Ми це зробили в 14-му році, не зважаючи на те, що у нас було тільки шість боєздатних БТГРа, які вийшли на прикриття кордону і відбиття агресії. Армія в 14-му зробила те, що війну відчули не всі, вона взяла на себе той удар.
Від початку війни до повномасштабного вторгнення чисельність армії зростає удвічі. Чисельність 246 445 осіб - 2021 рік (120,9 тисяч - 2013 рік), танків 2,4 тисяч штук (13 місце у світі), 11,4 тисяч бронемашин (7 місце) і 785 одиниць самохідної та 2 тисячі одиниць буксованої артилерії (8 і 7 місце у світі відповідно).
Масштабна дерадянізація змінила структуру війська: нова форма, погони, нові підрозділи - Нацгвардія, Сили спеціальних операцій, Десантно-штурмові війська. На оснащенні - сучасна зброя, військова допомога від НАТОвських союзників. Набирають обертів щорічні спільні навчання, де вже військові Альянсу набираються в українських вояків безцінного бойового досвіду. І з 2015 року ЗСУ переходить рубікон - до переродження в одне з потужніших військ Європи.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Протягом восьми років виросла зовсім інша каста, зовсім інші офіцери, які не боялись приймати рішення, які свідомо йшли в ЗСУ, розуміючи, що йде війна, не боячись відповідальності, знали що робити на війні - це і врятувало Україну.
І 24 лютого цього року українська армія приймає повномасштабний бій.
Олександр Павлюк, генерал-лейтенант, Герой України, Командувач угруповання сил і засобів оборони Києва:
Всі прорахунки, які до того були, показували, що ми вистоїмо 3-4 дня. Рахували ж машини, рахували потенціали, скільки танків, скільки артилерії. Який потенціал країни, економічний потенціал, але не було враховано волі людей, духа, бажання вистояти.
Черги до військоматів, екстрене створення підрозділів тероборони з добровольців посилюють ЗСУ. Чисельність армії зростає утричі за лічені тижні. Всією країною українці збирають гроші на оснащення армії - від теплого одягу і рацій до "Байрактарів", бойових машин та врешті надонатили на супутник. І на сухі прогнози військових аналітиків та світових політиків - українська армія відповідає перемогами.
Це вже напевно ген воїнів, ген мужніх людей, який залишився. І тільки люди, тільки мужність і незламність, і бажання жити у вільній країні зробили цей феномен, зробили це чудо.
Та окрім фронтових перемог - головним завоюванням ЗСУ стає абсолютна довіра українців.
