Пропаганда крізь "ліберальні" ЗМІ: як на росії вуалюють потрібні наративи? [ Редагувати ]

Про пропагандистську суть опозиційних російських ЗМІ будемо говорити далі. Бо чимало російських медіа та блогерів, хоч і критикують путіна, та все одно не можуть приховати ані імперських замашок, ані підтримки війни в Україні!

З останнього, російська журналістка і письменниця Юлія Латиніна, чомусь вирішила радити нам, як правильно і толерантно називати російських вбивць. Але топ-новиною цього тижня став - "Дождь". Який остаточно змив своє миролюбне маскування. Рубрика контрпропаганда від Карини Вакарєвої - далі.

Медіапропаганда. Цим росія "славиться" в усьому світі. Через екрани телевізора кремлівський диктатор контролює інфопростір, просуває потрібні наративи та відвертає увагу від своїх злочинів - і у своїй країні, і в чужих.

 

 

За їх методичками - росія ніколи не була винна у жодному конфлікті, а будь-яка участь у воєнних діях - суто миротворча.

А зачем нам такой мир, если там не будет россии?

Й поки окупанти у своїх танках везли парадні кітелі та медалі за взяття українських міст, російські пропагандисти "клепали" заготовки про "тріумфальну денацифікацію". А тих, хто міг стати на заваді кремлю своєю ліберальною риторикою, почали закривати. Серед тих, кого нарекли іноагентом та вислали за межі ерефії - став "Дождь". Російський телеканал створили у 2010 році. Проєкт позиціонував себе, як ліберальне ЗМІ, що обережно критикує режим путіна. Й, схоже, кремль це дуже влаштовувало. Бо ж саме так створювалась ілюзія існування в росії "вільних медіа", свободи слова та демократії.

Микола Давидюк, політолог:

росії потрібно було хоча б щось, щоб відрізнятися від Північної Кореї та Китаю, де взагалі немає цієї видимості незалежних ЗМІ.

Але після великої війни кремль таки зачистив медіаполе. І так званому опозиційному "Дождю" довелося перебратись до Латвії. На новому місці телеканал демонстративно нехтував місцевими законами, не бажаючи перекладати контент на латвійську, а ще, час від часу, - просував російські наративи в ліберальній упаковці. Ось, до прикладу, ефір "Дождя" від 22 серпня. Журналістка розповідає: як святкують російський День прапора на тимчасово окупованих територіях.

Храни, Бог, россию во веки веков.

Дивний вибір для ліберального ЗМІ чи не так? Відеоряд редакція "Дождя" взяла із прокремлівських телеграм-каналів. А на десерт дала синхрон колаборантки.

Это замечательный день, замечательный праздник, которого мы ждали все очень долго.

А це в ефір "Дождя" включили Олексія Асташова. Російського військовослужбовця сумнозвісної 64-ої бригади з Хабаровського краю, що брала участь у бучанських звірствах в березні. Ви тільки послухайте його риторику.

Почему войска российские не вошли наряду с Крымом в Украину еще в 2014-м году? Восемь лет люди страдали от несправедливости, от беззакония, которое творилось на Донбассе.

Матеріал із російським військовим, якому дозволяють говорити все, що він хоче - не єдиний випадок, коли українофобські заяви лунали в ефірі "Дождя".

Вони транслювали й режисера Міхалкова, який назвав українську мову - проявом русофобії.

Михайло Шейтельман, політтехнолог:

Они показывали Аксенова, который в Крыму известный человек, и писали титр "глава Крыма". Хотя главу Крыма, как мы понимаем, назначает президент Зеленский. А не кто-то там в россии.

Утім, останньою краплею став ефір, в якому телеведучий "Дождя", Олексій Коростильов, зізнається, що редакція ліберального ЗМІ не просто співчуває російським воякам, а й допомагає їм з обмундируванням. Виходить, забезпечує необхідним для вбивства українців?

Многим военнослужащим мы смогли помочь с оснащением и просто с элементарными удобствами на фронте. Потому что те истории, которые публиковались и рассказывались родственниками - ну, честно говоря, бросают в ужас.

Цей камінг-аут керівництво "Дождя" спробувало панічно зам'яти, блискавично звільнивши телеведучого й відхрестившись від його слів. Мовляв, обмовочка.

В эфире произошла ошибка. В эфире произошла оговорка. Некоторые пишут - это был заранее написанный текст. Это неправда.

Та слова Коростильова стали точкою неповернення. Латвія позбавила пропагандистів ліцензії. І як гадаєте, що після цього зробив менеджмент "Дождя"?

Мы за ошибку уволили Лешу. Это самое ужасное, что мы могли сделать в той ситуации.

Так, це власниця телеканалу "Дождь", Наталя Сіндєєва, у сльозах перепрошує Коростильова і благає його повернутися. А на іншому стрімі та ж Сіндєєва визнає, що їй душа болить за окупантів.

Наших мобилизованных, наших пацанов, которые в лесу, им негде жить, нет еды, нет обмундирования.

Микола Давидюк, політолог:

Давайте чесно, копнемо глибше. Хто така Сіндеєва і хто її чоловік? Чоловік, який завжди робив бізнес з путіним, який мав купу банків, увійшов в кредити, держава їх погасила. Мені здається, вони всі трохи паляться і, як кажуть, на злодюгах горить шапка.

Світогляд більшості росіян - імперський по суті. Риторика лідерів ліберальних думок побудована так, щоб показати - усі вони виступають начебто "проти" путінського режиму. Кремлівські наративи майстерно запаковують в інтерв'ю популярного інтерв'юера Юрія Дудя. У розмові з Гордоном він заявляє, що напад росії на Україну у 14-му році - це типова сварка, де винні обоє.

Не кажется ли вам, что не только россия виновата в том, что все так трагично обернулось, но и те, кто руководил Украиной.

А це відео вийшло на ютубі Дудя у квітні цього року. Журналіст розповідає історію росіян, що рятують українських біженців у Європі.

Я на эти кнопки не нажимала. Я не хочу на себя брать ответственность путина.

Чому Дудь вирішив зняти відео про милосердних росіян? Чому не приїхав на Харківщину чи Київщину й не зняв усі ті звірства, що накоїли рашисти? Чому не показав, як іспанці чи литовці приймають українських біженців? Ні, він знімає саме про своїх, щоб відбілити репутацію росіян у світі. Мовляв, і є хороші "русскіє". І, може, варто послабити санкції!?

Мы же не можем обобщать, да? Ярлык вешать на всех людей из россии, что они там все такие.

Для чого Дудю або ж блогерці Собчак пропагувати кремлівські наративи - відповідь очевидна.

Микола Давидюк, політолог:

Ці люди були створені для того, щоб заганяти в сіті пропаганди та путінського режиму якраз таки молодь. Кіркоров, Пугачова, будь-хто інший з цього маскараду 70-х, Газманов, Охлобистін - уже не справляються з тим, щоб їх тримати в одному руслі. Тому, вони запустили нових лідерів думок.

І таких псевдолібералів чимало. З нещодавнього - російська письменниця Юлія Латиніна, що у росії вважається за іноагента - дає нам вказівки, як ми мусимо називати російських солдатів.

А как бы вы называли тех, кто пришел убивать и вторгаться на территорию вашей родины? - Я бы называла их солдатами противника.

Усі ці "ліберальні" журналісти та письменники ніколи не визнають, що війна проти України - це не війна путіна, а війна всієї росії та росіян. Вони не хочуть колективної відповідальності й досі, крізь призму імперської ідентичності, переконані у власній правоті. Однак, це не означає, що цього не бачать інші.