Місто, яке давно не знає жодного спокійного дня: як виглядає незламний Бахмут [ Редагувати ]

Місто, яке давно не знає жодного спокійного дня. Місто, яке росіяни фактично стерли з лиця землі, але не захопили і не зламали. Фортеця Бахмут. Битва - триває. При чому - попри те, що росіяни всі свої сили кинули на прорив на цьому напрямку, наші воїни не просто тримають оборону, а ще й потроху відсувають ворога! 

Хто героїчно боронить місто? І як Бахмут виглядає зараз? Репортаж воєнкора Станіслава Кухарчука.

Змарнілі, брудні та втомлені. Ці хлопці тільки-но вийшли з позицій на околицях Бахмута. Протягом ротації їм щодня доводилось відбивати лобові атаки росіян. Тепер на них чекає короткий відпочинок, а на декого - ще й лікування.

Сашка напередодні оглушило близьким вибухом. Свої атаки росіяни постійно супроводжують масованим арт-обстрілом і сховатись від нього не можна, адже дистанції короткі і ворог може зайти на позиції.

Віктор та Олександр - військовослужбовці ЗСУ:

Тільки на голос чуєш, що наближаються, починається арта, міномети, АГС, ну і вони лізуть. Якщо сховаєшся, то запригнуть. Вони бояться! Їхнє завдання яке!? Вони прийшли, визначили наші вогневі і тут починає насипать артилерія…вони бояться - ми їм почали насипать і вони втекли.

А це вже сам Бахмут, який вже перетворився на суцільне пекло - вибухи тут не змовкають ні на хвилину. Росіяни б'ють хаотично тому куди прилетить наступного разу - ніхто не знає.

Роман, досвідчений військовий, до канонади вже звик. Каже, в останні дні інтенсивність обстрілів Бахмута трохи знизилась, адже нашим воякам вдалось вибити окупантів з передмістя. 

На цих кадрах наші бійці успішно штурмують позиції вагнерівців. Це дається не легко, а подекуди високою ціною. Роман каже, військові розуміють, що місто здавати ніяк не можна … 

Роман - військовослужбовець ЗСУ:

Потроху, але стараємось відсувати, воно все помаленьку, помаленьку.

Наша артилерія під Бахмутом теж не відмовчується. На відміну від росіян, українці стріляють влучно і доволі ефективно …

А цілей достатньо. Адже не маючи змоги зайти в Бахмут, зараз росіяни намагаються обійти місто з флангів. Але і там отримують по зубах - наші хлопці неймовірними зусиллями тримають оборону.

Пані Наталя ретельно перебирає аптечку з медикаментами. Завдання її екіпажу -доправляти поранених до шпиталю. Фельдшерка вже три роки у війську, як і вся її родина - чоловік та двоє дітей. Про героїзм своєї роботи жінка соромиться розповідати … Єдине про що мріє - це якнайшвидша перемога.

Наталя - військовий медик:

Як не складно б було нам, хлопці - ми знаємо, що ми на своїй землі і ми переможемо - це саме головне, це саме основне, ми знаємо за що ми боремось.

Українські воїни знають, тому і тримаються, хоча інколи і з останніх сил…