Незламний Бахмут: ексклюзивне спілкування з бійцями, волонтерами та місцевими мешканцями [ Редагувати ]
У кого буржуйки нема - збираються у місцевих центрах незламності
Запеклі бої навколо Бахмута та Соледара доводять: потрібно посилювати військову підтримку України - про це заявив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. А поки наші оборонці тримають Бахмут, а росіяни кидають солдатів у штурм за штурмом.
Наш воєнкор Руслан Смєщук поспілкувався з бійцями, волонтерами та місцевими мешканцями. І покаже, на що рашисти перетворили одне з найстаріших міст Донеччини. Його ексклюзивний репортаж - далі.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Зараз ми проїжджаємо в Бахмут, проїжджаємо по відносно безпечній дорозі, хоча і по ній прилітає. Хоча з моменту коли я в останній раз був в цьому фронтовому місті кількість безпечних, умовно безпечних доріг стало менше, їх все більше прострілюють росіяни.
Невдовзі на горизонті з'являться незламне місто. Місто пошматоване постійними обстрілами та бомбардуваннями.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Ну от то вже Бахмут, зупинилися на декілька хвилин зробити загальні плани. Постійно з міста чуємо розриви й вибухи. Це і прильоти - особливо на околицях міста, от звідти йде звук. І виходи, тобто стріляє артилерія. Щось в місті горить, пожежі на місці прольотів. Ну і зараз ми проїдемо в саме місто… О, це вже черга крупнокаліберного кулемета. Ну подивимось що там, але така напружена ситуація, напружена.
Так би мовити з середини - місто виглядає ще страшніше.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Ну от так зараз звучить Бахмут, звучать міські вулиці. Ось так вони виглядають. Постійно лунають артилерійські розриви, стріляють крупнокаліберні кулемети, чи можливо це автоматичні гармати. Тобто місто постійно гримить, от що хвилини щось вибухає, щось стріляє.
Любомир, військовослужбовець ЗСУ:
Ситуація важка, але в міру контрольована. Позиції переходять з рук в руки - неодноразово. То в одну то в іншу сторону.
Армійці періодично контратакують на околицях і селах, що прилягають до Бахмута. Андрій, нещодавно повернувся з такої операції. Вони зуміли відбити у ворога посадку.
Андрій, військовослужбовець ЗСУ:
Метрів 50 пройшли, залягли. Йшли посадкою, щоб нести менше бачив противник. І до посадки дійшли, і давай окопуватись. Сильно окопатися не могли, бо було темно. Щупали руками де лопату вставляти, щоб окопатися.
Зараз за будь-яку висоту і будь-яке зручне для оборони місце йдуть криваві бої.
Андрій, військовослужбовець ЗСУ:
Воно реально як зомбі. Ми їх ложили, ложили. Воно йде на убій, на убій. Вони просто вставали і йшли. Через трупи своїх перешагували і йшли. І ми їх…
Володимир, військовослужбовець ЗСУ:
Утром заходишь на позиции, вечером возвращаешься в здание, в котором были - а его уже нет. Заходишь в другой дом - три часа в нем - и он сгорел.
У самому Бахмуті залишаються тисячі людей.
Не думаете эвакуироваться? Не, у меня мама больная.
Після обстрілів, друга головна проблема цих людей - холод. На Донеччині зараз сильні морози. Люди ставлять печі-буржуйки у квартири.
Як, наприклад Павло. Чоловік із сусідами отримав буржуйку.
Павло, житель Бахмута:
Трубы для буржуйки. Будете оборудовать в подвале? - В квартире, у меня крыши нет. 4-этажка дом. В крышу попало. Короче, отопления нет, воды нет, света нет. - А трубы это волонтеры? - Нет, это мы заявление писали 10 дней тому, вот и привезли. А дрова по посадкам, сухостой. В окно будем выводить.
У кого буржуйки нема - збираються у місцевих центрах незламності. Це - по суті, місця - колективного виживання.
Ірина, волонтерка "Центру незламності":
Мы находимся на пункте незламности. Который помогает людям связаться с родными, принять горячий чай, кофе. Иногда мы варим обеды. Выдаем медикаменты бесплатно. Оказываем помощь первую медицинскую какую можем. За день к нам обращаются 600 человек. За медикаментами у нас обращаются около 100, а то и больше.
А ще - зарядити телефони, зв'язатися із зовнішнім світом, переглянути новини. І погрітися. Від тепла в середині у нас починає запотівати оптика камери. Виходимо надвір, і зустрічаємо незвичайного волонтера.
…ну от так нажаль зараз Бахмут звучить. Краще вдягнути шолом, по місту постійні приходи. Кожної хвилини шось вибухає.
Це - Такао. І він - розмовляє лише японською. Інших мов - майже не знає.
Такао вот дую ю ду ін вис плейс? Инглиш, Аааа юкрейн чи чи чи, ааааа
Спілкується за допомогою Google-перекладача на телефоні та жестів. Але допомагає українцям тут - у фронтовому місті.
Ірина, волонтерка "Центру незламності":
Помогает. Вчера чай делал людям, мусор выносит. Дрова носит. Помогает нам. А то что языка не знает? А мы как-то так находим общий язык…жестами.
Ми дізналися що Такао працював кухарем у ресторані - наче у Франції. А зараз приїхав сюди.
Я запитав його чому він тут, тому що він може загинути тут - на чужій для себе війні. Ось він відповів - в мене багато доброти від українців, тому я хочу допомогти українцям, українці таки ж самі як і моя сім'я. Thank you, thank you, Спасибі, дякую.
І тут же ми зустрічаємо волонтерів, які займаються порятунком покинутих на війні тварин.
Михайло, волонтер:
Спасаем животных из чрезвычайных ситуаций - как всегда. Здесь помогаем с эвакуацией животных и раздаем корма населению. - А вы уже эвакуировали сегодня? - Да, женщина была, которая не хотела эвакуироваться без своих кошек. Мы у нее забрали 5 кошек и 2 кошек с улицы. И еще в другом адресе забрали 2 кошек.
Люба, волонтерка:
Чому? Бо всі рятують людей, треба комусь рятувати тварин.
Тому що українці рятують своїх. А битва за Бахмут зараз - це в прямому сенсі битва добра проти зла.
