Трагедія у Дніпрі: в найважчому стані перебуває 9-річна дівчинка [ Редагувати ]

У лікарнях Дніпра залишаються 22 мешканці зруйнованої російської ракетою багатоповерхівки. У найважчому стані - 9-річна Мирослава. Дівчинка перенесла вже 5 операцій. Врятувала малу сусідка-лікарка. Жінка з чоловіком, коли вибралися з будинку після атаки, побачили поранену дитину неподалік під'їзду. Схопили її і на власній автівці відвезли до лікарні. І це врятувало Мирославі життя. Докладніше далі - Олена Мендалюк.

Світлана – неонатолог:

Готувалися, щоб до нас прийшла донька із онуком і о 16 годині нічого не предвещало, що щось таке могло трапиться. 

Світлана із тремтінням у голосі пригадує той страшний день трагедії - 14 січня. Вони з чоловіком були вихідні, чекали на гостей. Дякує Богові, що рідні не встигли прийти до ракетного удару.

Світлана – неонатолог:

Я тільки побачила, що на мене летять вікна. Старшна вибухова хвиля, яка мене відкинула з кімнати в коридор. Вікна повилітали всі квіти в горшках, посуда, меблі все це розліталося. Я на себе встигла тільки накинути пальто. 

Чоловік Світлани схопив тривожну валізу. Аби вийти з квартири довелося двері виламувати ломом. Руїни, все у диму і вогні - це перше, що побачило подружжя, вибравшись на вулицю. А ще навколо лунав крик. За двадцять метрів від свого під'їзду медикиня помітила дитину. Підбігши, розпізнала у ній свою дев'ятирічну сусідку Мирославу.

Світлана – неонатолог:

До неї підбігла бабуся, вона не медичний працівник, вона не медичний працівник і вона розгубилася зовсім. Вона стоїть над цією дівчинкою, а дівчинка вже така блідо-сірого кольору. В неї така дуже проблемна ситуація з ножками. В нас машина стояла у дворі, вона побита вся осколками, але слава Богу бензобак не був пошкоджений і вона була на ходу. Ми на руки цю дівчинку, поклали її на заднє сидіння і буквально через 2 хвилини ми її привезли сюди на приймальне відділення. 

Мирослава вже 7 добу в реанімації. Вона вже перенесла 5 операцій. За словами медиків, її стан стабілізувався, вона вже при свідомості. Життєві показники - в нормі. Лікарі кажуть, те, що дівчинку за лічені хвили привезли до лікарні, врятувало не лише її життя, а й не призвело до погіршити стану.

Ольга, в. о. завідувачки відділення інтенсивної терапії:

Є таке поняття "золота година". Якщо допомога надана за цю годину набагато кращий прогноз. Операції проводяться через день по потребі, як травматологи та хірурги призначають. 

Ані на хвилину від Мирослави не відходять рідні. В реанімації і бабуся Людмила. В день трагедії вона разом із онукою повернулися з магазину, дівчинка залишилися на вулиці з друзями, жінка понесла продукти додому. Пригадувати все пані Людмилі боляче, але каже головне, що онука - жива. 

Людмила - бабуся Мирослави:

Вона в нас дуже терпляча, дуже відважна, розмовляє. Всіх познає вже. Попала вона сама перша сюда. Я хочу віддати дану благодарності Світлані Юрівні і її чоловіку, які перші її привезли сюда. 

Тепер рідні Мирослави вважають пані Світлану хрещеною дівчинки. Сама ж лікарка починає життя з нуля, каже російська ракета забрала в неї все, що нажила за 60 років. І попри пережите рук не опускає. 

Світлана – неонатолог:

Коли я по телебаченню бачила і часто чула слова, що українці - ви найкращі. Коли це в словах, це одне, а коли ти бачиш тисячі людей, які в першу ніч, в страшну ніч, вони були разом із нами. Вони по кирпичику розбирали завали, оказували помощь, роздавали чай гарячий. Бо світла нема, звʼязку нема, і поліціянтам, і медикам, і жителям хто був. Це було таке єднання нації. Людей.