Збройні сили тримають оборону Бахмута: як переконують людей евакуюватися [ Редагувати ]

Збройні сили тримають оборону Бахмута. Ворог не припиняє атакувати місто та околиці. За вчора наші бійці відбили щонайменше 10 атак. Повідомляють в Генштабі. 

І у цьому Бахмутському пеклі продовжують жити люди. А волонтери возять туди допомогу. Як переконати людей евакуюватися? І чому страх залишити рідні домівки вищий за власне життя? Юлія Корчевська намагалася з'ясувати.

На звуки вибухів, що один за одним долинають з околиць Бахмута, ця літня пара, здається, вже й не звертає уваги. Міцно тримаючись за руки, старенькі везуть харчі. 

Дмитро Павлов, волонтер:

Люди просто почали звикати до постійних вибухів, почали звикати до цих умов. І перестраюватися в такий режим.

Зруйнований стадіон, будинки та інфраструктура. Рашисти спопеляють місто до руїн, проте його серце бʼється. Пані Олена прийшла по чергову гуманітарну допомогу від волонтерів. Каже, діти - виїхали. Вона - не ризикнула.

А це - пункт незламності, яким опікуються волонтери. Нині сюди привезли генератори і теплову пушку. Її для жителів Бахмуту передав письменник із Данії. 

Дмитро Павлов, волонтер:

Вона дуже доцільна, тому що вона дизельна. І ми її відвезли у пункт незламності. Тому що там цивільні люди. Там діти. І їм потрібне це тепло.

А ще за допомоги військових облаштували куточок для малечі.

Володимир у Бахмуті буває майже щотижня. Разом із друзями з Вінниці привозить гуманітарну допомогу для населення. Найбільше, кажуть, приїздам і подарункам волонтерів радіє малеча.

Володимир Затайдух, волонтер:

Це - діти від 5 до 11 років. Окрім всього, окрім благ, їм важлива увага. Адже уваги вони там не бачать. Ви ж розумієте, що ті батьки, які там залишилися, чи бабушки, вони не знають ні інформації, нічого. Вони замкнуті в одному. Місцеві волонтери намагаються ім надати доступ до приставок, щоб грати. Щоб дітки відволіклись. Але на питання моє чи їм страшно - вони казали - та ні!

У Бахмуті досі лишається багато дітей. Звісно, їх не зустріти на вулицях. Як правило, вони з батьками, які відмовляються виїжджати навіть заради малечі. Цього разу волонтери нікого не вивезли з Донеччини - охочих не було. 

Володимир Затайдух, волонтер:

Життя - це максимальне, що потрібно берегти, але вказувати їм і обіцяти щось, я не впевнений.

Втім, правоохоронці за останні кілька днів таки евакуювали кількох людей. До безпечнішого регіону відправили матір із донькою. А ці чоловіки пішки вийшли з-під обстрілів.

Павло Дяченко, поліцейський екіпажу "Білий янгол":

Вони пішки вийшли з найнебезпечнішого району, дістались до нас з проханням допомогти в евакуації. Виїхати. Оперативно відреагували. Забрали чоловіків. Дідусь дуже виснажений, розказував що жахіття у них на районі такі, що вже не можливо було жити…допомогли. Зконтактували з волонтерами. І передали людей.

Волонтери ж тим часом готують чергову гуманітарну поїздку. І радіють, що поміч до фронтового міста прямує із кожного куточка України.