рашисти обрали територію харківського аероклубу своєю мішенню: чи можливо відновити роботу закладу [ Редагувати ]

Тут не було військової техніки, але фашисти 21-го сторіччя обрали територію харківського аероклубу своєю мішенню. Тут не залишилося жодної цілої будівлі, а геть усі літаки були пошкоджені або й знищені. Чи можна буде відновити роботу цього славетного закладу - у матеріалі наших кореспондентів.

Величезна купа уламків, на яку перетворився найбільший ангар харківського аероклубу після одного з обстрілів. З-під неї виглядають крила розчавленого бетонними брилами літака. 

Сергій Філатов, керівник аероклубу:

Как будто человек лежит под плитами распластанный, из-под плит только руки торчат, вот так у него торчит кусочек крыла правого и кусочек правого руля высоты.

Трохи далі видніється невеликий залізний каркас. Це все, що залишилося від унікального літака, який зберігався тут, у ангарі аероклубу. 

Сергій Філатов, керівник аероклубу:

Вся техника, которая у нас на аэродроме есть, она либо уничтожена, либо повреждена. Но не только та, которая летала. К сожалению. У нас был самолет Г-6, летающая лодка Григоровича, она сгорела полностью. А мы этот самолет хотели поставить в музей, это был единственный экспонат в нашей стране. 

Лише кілька літаків вдалося врятувати. Точніше те, що від них залишилося після "прильоту". Авіасудна буквально виносили на руках, пригадує охоронець Олександр Завалій. 

Олександр Завалій, охоронець аероклубу:

После обстрела, когда в ангар большой нам попало, наши маленькие самолеты нам поразбивало, то вытягивали их, хоть они и побитые были, вытягивали. Вывозили в ремонт, или не в ремонт, там уже это…мы не… а так…

Рашисти випробовували харківський аероклуб на міцність і фугасними авіабомбами, і іскандерами, і ракетами С-300. Але найгірше, кажуть тут, це касетні боєприпаси. 

Микола Харченко, в.о. керівника охорони аероклубу:

Отэто было самое страшное, такое, шо извините меня, подвиньтесь. Самое страшное, шо я тікав, не знав даже куда, хотя я інвалід 2 групи, тикав дальше чім бачів. 

Наче паперові, поскладалися стіни навчальних класів. Рік тому тут опановували теорію, проводили розбори польотів, складали іспити та будували нові маршрути. На дошці, що дивом вціліла в зруйнованому приміщенні, дотепер залишилися позначки з минулого життя. Анна отримала посвідчення позаминулого року. Каже, про небо не мріяла, поки не приїхала в аероклуб на зйомку. І літаки стали частиною її життя, а потім і роботою. Зараз дівчина очолює пресслужбу аероклубу та, як усі приватні пілоти, переймається, що може втратити кваліфікацію.

Анна Симоненко, приватний пілот:

Зараз в Україні небо закрите і з цим пов'язано дуже багато питань, які невідомо як будуть вирішуватися. Починаючі, як люди, які отримали пілотське свідоцтво будуть далі відновлювати свої документи, бо зараз літати не можна, а для того, щоб своє пілотське подовжити треба наліт. 

Анна переконана, ця війна відкинула українську малу авіацію років на сто. Втрачено унікальне обладнання, техніка, зруйновано усі плани. Так і не проведений унікальний 8-й Харківавіафест - повітряне свято, що збирало десятки тисяч глядачів. 

Сергій Філатов, керівник аероклубу: 

Таких фестивалей как проводили у нас на аэродроме в нашей стране больше не было. У нас была 6 часовая летная программа, причем это означало, что 6 часов непосредственно полетов, постоянно что-то было в воздухе, на земле было огромное количество локаций. 

Суму збитків, яких дії росіян завдали аероклубу, поки навіть важко порахувати. Проте працівники впевнені - після перемоги все відбудують, відновлять та полагодять. Підтримку обіцяє і влада громади, де розташований аеродром.

Олег Чорнобай, Пісочинський селищний голова:

Ми вже зараз розробляємо і вносимо коригування і в генплан, для того, щоб тут залишився, і не тільки залишився, аероклуб, а й навпаки збільшився, щоб з'явилися нові, додаткові території, нові будівлі, щоб люди тут не тільки навчалися, а й приходили як в музей. 

Саме про музей, причому не просто авіаційний, а політехнічний, мріє зараз Сергій Філатов. Впевнений, обов'язково відкриють його тут. Треба тільки дочекатися перемоги.