У Чернівцях переселенки з Маріуполя об'єдналися та допомагають фронту [ Редагувати ]
Віднайти сили жити після того, як втратив усе. Вирватися з пекла і не опустити руки. У Чернівцях переселенки з Маріуполя об'єдналися та допомагають фронту. У центрі підтримки побувала Ольга Лучек.
Понівечений війною Маріуполь. Десятки вбитих і поранених. Ці кадри щодня спливають у пам'яті - каже Наталія. Жінка втратила там рідного брата. І навіть поховати його не змогла. Окупанти пограбували її квартиру, а пса, котрий намагався не пускати загарбників у дім, - вбили!
Наталія, переселенка з Маріуполя:
Застрілили мою собаку, зайшли в будинок, жили там місяців три, вони як смотрящі були там на вулиці. Потім виїхали та все вигребли, залишили одні стіни, та Бог з ним, головне що ми живі й здорові. Отделались только имуществом, як говориться.
Наталія згадує дні, які довелося жити у підвалі. Без води, їжі, у постійному страху. Втім і там було небезпечно - росіяни забігали в укриття, залякували людей просто заради розваги.
Наталія, переселенка з Маріуполя:
У вас 10 хвилин, тут зараз буде ад. І ми як таракани вискакували один за одним, топталися.
Наталія вирішила тікати - аби вирватися з пекла, попрямувала в бік Естонії. 11-денна фільтрація і довга дорога. Потім через Варшаву жінка повернулася до України. Зараз живе у Чернівцях. Навіть після того, що пережила, намагається не здаватися - підтримує наших воїнів. В'яже для них пледи.
Галина - також із Маріуполя. І теж добре знає, що таке виживати у підвалі. Вона бачила, як горить її рідний дім, у який потрапила російська ракета. Просто на її очах усе колишнє життя рашисти перетворили на попіл.
Галина, переселенка з Маріуполя:
Все згоріло, взяти нічого не змогли, ні одежу, нічого. Дивилися як горить…от така історія сложная.
Їх об'єднало спільне горе, а тепер - спільна справа. Жінки діляться - тут вони відволікаються від спогадів про пережите, і водночас роблять щось корисне для наших захисників.
Ольга, переселенка з Сумської обл.:
Хочеться подарувати нашим воїнам частинку тепла, частинку якогось домашнього вогнища, хочеться з ними поділитися, аби їм там було тепло. В'яжу звичайно резинкою, щоб трішки воно було таке цупкіше, щоб можливо краще зберігало.
Ірина Шабанова, керівниця центру підтримки переселенців "ЯМаріуполь":
Наразі наші жіночки плетуть такі заготівки для пледів. Ми будемо їх потім зшивати, будуть у нас такі великі пледи. Будемо в'язати також шарфи, шкарпетки. Спілкувалися з тими хлопцями, що зараз на передовій, вони кажуть, що дуже холодно, дуже мерзнуть, їм це буде дуже потрібно.
Розмір кожного пледа - 2 на 2 метри. Заготівок уже - чимало. Втім жінки продовжують розмотувати нові й нові кольорові клубки добра. Переконані - кожна петелька теж наближає Україну до Перемоги.
