росіяни не припиняють спроб знову прорватись в напрямку Лиману: завдяки чому нашим воїнам вдається стримувати наступи [ Редагувати ]
Ні дня без атак. На Луганщині сили оборони ведуть запеклі бої. Росіяни не припиняють спроб знову прорватись в напрямку Лиману, що на Донеччині. Наша артилерія намагається відсікати штурми окупантів, але робити це із дня у день все важче. Завдяки чому нашим воїнам вдається стримувати наступи? Розкаже Станіслав Кухарчук. Його ексклюзивний репортаж - далі.
Луганщина - понівечена та пошматована росіянами. Окупантів Збройні сили вибили звідси ще восени, та відтоді вони не дають про себе забути цілодобовими обстрілами. Наша артилерія теж в боргу не залишається. Щоправда замість населених пунктів українці палять російську техніку та склади. Це відео роботи 45 артилерійської бригади. Ворога хлопці не жаліють …
Да! На зв'язку. Дасте відбій по безпілотникам, щоб могли відпрацювати з хлопцями? Юра, три безпілотника над нами. Давай зробимо паузу, хай покурять.
Так розрахунок батареї французьких гармат ТРФ-1 пересиджує наліт ворожих дронів. Західна зброя для росіян - пріоритетна ціль. Аби захистити людей та гармати від дронів-камікадзе, позиції замасковані та затягнуті сіткою - вона вже не раз виручала хлопців. І поки перечікують небезпеку, артилеристи дивляться сюжет, як працює на передньому краї наша піхота - саме її зараз і прикривають артилеристи.
А залежить по суті життя піхотинців. Зараз на Луганщині українське військо в глухій обороні - росіяни знову намагаються пробитись у напрямку Лиману. Цілі батареї - це атакуюча піхота, техніка та позиції ворожої артилерії. Попри небезпеку в повітрі - у гармашів звучить команда до бою - росіяни знову пішли в атаку.
Відпрацювавши, знову - в укриття. За кілька залпів засікти батарею росіяни б не встигли, але безпека людей передусім, каже Юрій. Снаряди від безпілотників теж ховають - вони зараз в українському війську на вагу золота.
Киянин Юра, артилерист із досвідом - у першу свою ротацію воював з 15-го по 16-й рік. І коли почалося велике вторгнення - того ж дня, не замислившись, пішов у військкомат. Відтоді боєць весь час на передовій. Як тільки його бригада отримала іноземну зброю, боєкомплекту було достатньо. Та зараз - у росіян знову перевага в артилерії. На сім наших снарядів вони випускають 20.
Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:
Працюємо з квадрокоптерами. Намагаємося на ті там три-чотири снаряди, але так, щоб це мало сенс і реально влучало. Але звісно, коли іде наступ москальський, то змушені стріляти активніше і інколи все вигрібається під нуль.
Новина про передачу західними партнерами мільйона 155 міліметрових снарядів, українських артилеристів тішить. Адже з достатньою кількістю боєкопплекту і працювати вони зможуть набагато ефективніше. Але от з людьми ситуація все ніяк не вирішується … За рік безперервних важких боїв хлопці втомились і хочуть хоч трохи перепочити. І не розуміють, чому українські чоловіки бігають від повісток.
Людина, яка хоче, - шукає можливість, яка не хоче - шукає причину. Зараз шукають причину. Хоча рік часу ми людям виграли…
Та попри своє обурення ці чоловіки і далі триматимуть фронт, адже вони добровільно прийшли захищати свою країну.