З відеооператора - у винахідники: чоловік виготовляє прилади нічного бачення для захисників [ Редагувати ]

З відеооператора - у винахідники. Володимир Муссур з Прикарпаття двадцять років знімав весілля, але коли почалася війна - взявся виготовляти для захисників прилади нічного бачення на авто. Пристрій допомагає військовим пересуватися з вимкненими фарами у темряві. А відтак лишатися непомітними для противника. За півроку чоловік зробив і відправив на фронт вже більше 2 000 своїх винаходів.

Володимир показує свою розробку – "прилад нічного бачення" для авто. Перший такий, каже, зробив пів року тому, і відтоді - виробництво не зупиняє. Всі пристрої відправляє на передову українським захисникам. Бо саме вони й просили зробити такі. 

Володимир Муссур, волонтер:

Друг до мене звернувся, в якого батько в Авдіївці на передку, і каже, вони їздять на атомобілях, але суть в тому, що вони їдуть без фар. Це перший раз я почув, що на передку фари забороняють включати, підсвітку, ближнє, дальнє, ніякого світла.

Володимир одразу взявся за роботу. В нагоді йому став двадцятирічний досвід роботи весільним оператором та любов до електроніки. Розповідає: перебрав зо два десятки різних варіантів камер спостереження та дисплеїв, перш ніж підібрав оптимальний варіант. 

Що нам потрібно - на неодинових магнітах просто закріпити на автомобіль зверху, моніторчик має кріплення на двосторонній скотч на панель чіпляється, і в прикурувач ми включаємо і більше без жодних нажимань у нас запускається відео.

Видимість - до п'ятдесяти метрів. Цього достатньо, аби їхати 60 кілометрів на годину в повній темряві. Першу розробку одразу взяли на тестування бійці з передової.

Володимир Муссур, волонтер:

Ми відправили той прилад і саме важке було очікування результату. Чи буде толк з того чи ні. Тут телефонний дзвінок каже - супер, продовжуйте в тому ж дусі. 

І замовлення - посипалися. Запитів від військових та волонтерів було настільки багато, розповідає Володимир, що сам не встигав. Тож до справи долучив друзів. 

Володимир Муссур, волонтер:

Телефон в мене був червоний, я заряжав три рази на день телефон. Не знаю де люди знаходили номер телефону. І я зробив команду і ми робили і відправляли до двадцяти приладів кожен день. 

Справжнє міні-виробництво розгорнув у себе вдома. 

Ось тут ми маємо маленький мій виробничий цех, де виготовляються всі прилади паяються і тестуються вони.

За пів року волонтер-розробник із командою зробили та відправили на фронт більше двох тисяч приладів. 

А це ще один проект, над яким нині працює Володимир зі своїм другом Романом. Він теж волонтер - безкоштовно ремонтує на фронт машини. 

Роман Боринець, волонтер:

Ми так подумали з хлопцями: є повітряний дрон, є водяний дрон, але ж наземного нема. Давай зробимо. 

Свій винахід назвали "велодроном". Перша модель на фронті вже допомагає нашим захисникам доставляти на нуль боєприпаси та їжу. 

Роман Боринець, волонтер:

Дуже багато моїх друзів воює, я з ними спілкувався і вони мені казали, щось би таке придумати, аби ми в руках не носили - їду, боєкомплекти, воно ж все тяжке. На ноль машина не їде, і хлопці машиною не можуть заїхати, а велодроном можуть. 

Електротачанка управляється пультом. Може їхати як вдень, так і вночі. Потягне більше трьохсот кілограмів вантажу. Запас ходу - до десяти кілометрів. Працює практично безшумно, тому може використовувати ще й як розвідник.

Володимир Муссур, волонтер:

Це може бути велодрон-камікадзе, начинили вибухівкою і пустили вперед, нажали кнопку є. Друге - це розвідник, встановили камеру і поїхали вперед за кілометр, третє - це міношукач, поставили міношукач і постили пепед колоною автомобілів.

Роман Боринець, волонтер:

Коли перша версія зʼявилася на фронті, хлопці були дуже задоволені, тому що двоє чоловік йдуть і не несуть боєкомплект в руках, а йдуть і ним керують.

Нині чоловіки працюють над другою моделлю. Кажуть: її дещо удосконалили, зокрема, рульове управління. Головне призначення цієї моделі - евакуація поранених. 

Ми маємо раму, на якій закріплено мотор, колеса з моторами по одному кіловату. Вони всі сходяться в блок управління Тут у нас є акумулятор, у нас є приймач, який приймає сигнал з цього пульта. 

Розробникам залишилось доробити ще підвіску та кузов - і веледрон відправлять на фронт. Але на цьому - кажуть чоловіки - зупинятися не збираються.