Життя перемагає: люди повертаються у деокуповані райони Харківщини [ Редагувати ]

Розбиті підприємства, що забезпечували роботою цілі села. Рештки згорілої ворожої техніки, зруйновані будинки та поля, рясно вкриті вирвами від мін та снарядів.

Саме так зараз виглядають райони Харківщини, які більш ніж пів року обстрілювала країна-агресорка. Проте життя сильніше! І люди повертаються додому. Про це - далі в сюжеті.

Вітер гримить уламками розбитого даху будівлі сільгосппідприємства. Колись на цьому подвір'ї стояли сіялки, комбайни та трактори. Тепер - вигоріла вщент вбивча техніка. У цих місцях торік улітку точилися бої. Сліди влучань тут майже на кожній будівлі, а деякі села - суцільні руїни.

Степан Масельський, голова Ізюмської районної військової адміністрації:

Є такі села, які навіть незрозуміло, що з ними робити. Майже на 90-95% зруйновано житловий фонд, нічого не залишилося від сільськогосподарських підприємств, немає інфраструктури, я маю на увазі бюджетних установ - шкіл, дитсадочків.

Втім, люди повертаються навіть до своїх розбитих будинків. Пані Віра приїхала додому одразу, щойно їхнє селище звільнили. Коли угледіла масштаби руйнувань - злякалася.

Віра Гавриш, пенсіонерка:

Розбите усе було. Приїхали, все розбито. Квартири побиті, усе тече, усе розбито.

Сусідка пані Віри шкодує їх доглянутого села, проте найбільше - людей, яких повбивали росіяни. Односельця, який їхав у справах на велосипеді, ворожий снайпер розстріляв просто біля лікарні.

Катерина Попова, пенсіонерка:

А їм наказ був стріляти. 8 березня теж розстріляли в нас. Чоловік їхав до жінки в сусіднє село, прямо в упор в машині розстріляли. 

Андрій Борщ двічі на тиждень привозить свіжий хліб до кількох сіл громади. Каже, туди де міг, пробивався і під час окупації. Але саме сюди - не впускали.

Андрій Борщ, підприємець:

Я еще хочу жить. Представляете, если стоят 4 человека, отакие по 2,5 метра и на тебя передернули автомат. Здесь блокпост у них был. И я сказал, больше я сюда не поеду.

Зараз, зазначає пан Андрій люду у селах побільшало. Найчастіше жителі повертаються, щоб посадити городи та виростити хоча б якийсь урожай.

Андрій Борщ, підприємець:

Та приезжают немножко люди, но в основном же жить негде людям, домов же нету, посносило все.

Саме відбудова житла, щоправда, після відновлення критичної інфраструктури, є головним завданням для влади, кажуть у військовій райадміністрації. А поки що в більшості сіл уже повернули в будинки світло, газ та воду.

Ще однією загальною та величезною проблемою для всіх деокупованих територій є міни й вибухові пастки - ворог полишав їх скрізь.

Степан Масельський, голова Ізюмської районної військової адміністрації:

Ми маємо майже щодня випадки, коли знаходимо, що люди підриваються, на превеликий жаль, поводяться небезпечно, і маємо нещасні випадки, поранення, загибель.

Розмінування деокупованих територій - справа повільна, фахівці побоюються, що роботи триватимуть десятиліття.