Прокуратура повернула державі собор, у якому відспівували Шевченка [ Редагувати ]

Понад пів року тривав суд щодо права власності на Успенський собор. Це стародавній храм часів Київської Русі, закладений у 1144 році князем Всеволодом Ольговичем.
Суд встановив, що виконавчий комітет Канівської міської ради у 2003 році надав дозвіл Українській православній церкві (МП) оформити право власності на пам’ятку археології. Надалі це стало підставою для реєстрації права колективної власності.
Прокурори у суді довели незаконність передачі будівлі Успенського собору. Адже законодавством встановлено пряму заборону відчуження пам’яток культурної спадщини, які перебувають у державній власності.
«Суд визнав незаконними та скасував рішення виконкому Канівської міськради, свідоцтво про право власності на будівлю за УПЦ (МП), а також скасував державну реєстрацію речового права на об’єкт культурної спадщини національного значення», — повідомилив Офісі Генпрокурора.
Наразі суд задовольнив позовну заяву окружної прокуратури в інтересах Міністерства культури та інформаційної політики України до виконкому Канівської міської ради і Київської митрополії УПЦ (МП).
Орієнтовна вартість будівлі Успенського собору становить понад 8,5 мільйонів гривень. Проте для української культури цей собор неоціненний.
У Великій Українській енциклопедії зазначають, що собор було закладено в ім’я святого Георгія (Юрія) 09.06.1144 року. Збудовано коштом Великого князя київського Всеволода Ольговича. Під час монголо-татарського погрому Канева у 1240 році храм зазнав значних руйнувань.
У 16 столітті храм відремонтували коштом запорозького козацтва. У 1669 році в цьому соборі митрополит Київський Йосиф Нелюбович-Тукальський висвятив на ієродиякона Данила Туптала, майбутнього св. Димитрія Ростовського. У 1678 році, під час нападу на Канів турків і кримських татар, собор спалили разом з захисниками. До 1787 року він був у руїні.
У 18 столітті собор відновили греко-католики. Там діяв василіянський чоловічий монастир. 1805–1810 старий храм василіяни відбудували і освятили 1816. Тоді й з’явилися характерні великі сегментні вікна й трикутні фронтони на фасадах, а також 2 вежі-дзвіниці на західному фасаді.
У 1833 собор повернули православним і 1846 переосвятили на Успіння Пресвятої Богородиці (Успенський).
Саме у цьому соборі стояла перевезена з Санкт-Петербурга домовина з прахом Тараса Шевченка і служили панахиду перед похованням. Рідні навіть хотіли поховати поета біля храму, а не на Чернечій горі.
Радянська влада закрила собор у 1935 році, влаштувавши в ньому склад солі. Службу Божу в храмі відновили 1941–1961роках.
У 1966–1970 роках собор відреставрували й пристосували під Музей народного мистецтва. У 1990 році музей перемістили в розташовану поряд будівлю колишньої василіянської школи, а собор зайняла релігійна громада Української православної церкви (МП).
Монументальні розписи в інтер’єрі виконала 2004–2012 бригада українських художників (Сергій Баяндін, Юрій Гузенко, Олександр Сіренко, Юрій Рудько, Петро Дейлік, Вадим Шевчук).