Вирощують полуницю під ударами: як виживає Нікопольщина [ Редагувати ]

Життя попри щоденні обстріли триває. На Нікопольщині, де під ударами росіян люди живуть практично 24 на 7 місцеві жителі таки садять городи та вирощують полуницю. Хоча й зізнаються робити це стає дедалі складніше.

Одна з причин - солона вода через підрив Каховської ГЕС, та ще й розвелося багато шкідників. А ще кажуть: цьогоріч гуртовики купують полуницю майже задарма. А в Дніпрі продають удвічі дорожче. Моя колега Олена Мендалюк поїхала на прифронтову Нікопольщину та поспілкувалася з тими, хто не опускає рук.

Оксана вирощує полуницю понад 10 років. Має відносно невелику плантацію - трохи більше як дві тисячі кущів. Та до війни врожаї були гарні.

Оксана Глушко - жителька Нікопольського району:

За раз ми збирали до 20 полуничних ящиків полуниці. В одному у нас десь 5 кілограмів, от порахуйте 5 на 20 - це 100 кілограмів вибірки за раз, вибірка через день, а зараз це 5-10 ящиків.

Доглядати господарство й вести полуничний бізнес жінці доводиться самій з батьком. Бо чоловік Оксани зараз на фронті. Та, попри це, підтримує її, щоби сильно не журилася.

Оксана Глушко - жителька Нікопольського району

Він мене втішає. Каже: Оксано, радуйся, що пропала якась частина, бо щоб ти тоді робила з такою великою кількістю сама. Ми завжди вибирали її вдвох. Вставали о 5 ранку, і це займало часу і до 12, і до години дня.

Уродило нині гірше, розповідає жінка, через нестачу поливу. Торік, коли росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС, була засуха. Цьогоріч вода є, але вміст у ній солей для городини критичний.

Ось бачите біленьке, я так розумію, що це сіль. 

Через якість води - велику частину врожаю полуниці втратила й Олена. У неї чимала плантація - близько семи тисяч кущів, але ягід практично немає.

А ще жінка бореться з птахами, які полюють на ягоду. Нарікає, що нині просто нашестя горобців та фазанів.

Олена - жителька Нікопольського району:

З горобцями воюємо, і різні блискучі чіпляємо, і старі DVD-диски чіпляємо. Ось навіть бабіна з касет. Бо розкльовують, де більша, солодша.

Понад 2 роки Нікопольщина під щоденними обстрілами. Над головою Олени літали й снаряди, і дрони.

Олена - жителька Нікопольського району:

Обстріли, дрони літають. Як я кажу, пишуть: увага небезпека БпЛА, вистріл і слухаємо, куди прилетіло, і далі вибираємо. 

Мама Олени, пані Ольга, уже усміхаючись, розповідає про свист боєприпасів.

Ольга - жителька Нікопольського району:

Якщо воно летить в цю сторону, то нам чути, як воно свистить, ага, кидаємо і йдемо у двір. А як обстрілювали цю Капулівську птицефабрику, через річку, то ми навіть у підвалах ховалися. Ми ж вже орієнтуємося, куди летить. Так, по Нікополю, вибираємо далі. Оце так і живимо.

Єдине, зізнаються господині, заробити багато не вдається.

Олена Мендалюк - кореспондентка:

Без повноцінного поливу і під обстрілами, люди, попри все, продовжують вирощувати полуниці, аби продати її. Оптовикам здають по 75 гривень, а вже на ринках Дніпра її вартість зростає до 120 за кіло.

На початку сезону, ще у квітні, ціни були вищими. Та швидко впали.

Олена - жителька Нікопольського району:

170 гривень - це найкрупніша, потім вже було 150, 120, перед Пасхою було 120, а тиждень після було вже 50 гривень, а зараз вище за 70 гривень немає. Сильно владувати в неї страшно, бо ж може прилетіти, і в тебе немає плантації, і теж такої ціни немає. Обідно, дуже обідно, бо хотілось би, щоб була більша ціна, бо трудовитрати великі. 

Олена з мамою вирощують полуницю більше як 10 років. Але такого знецінення їхньої праці, кажуть, не пригадують. Інколи й руки опускаються.

Ольга - жителька Нікопольського району:

Не стоїть воно того, як ось це. Але мені ще рік треба нею займаться, бо в мене ще немає пенсії. Мені на той рік буде тільки 65 років. Стажу не вистачило, то мені пенсія тільки у 65, а жити мені якось потрібно. 

За тиждень-другий сезон полуниці піде на спад. І на грядках почнеться підготовка до наступного полуничного сезону.