Встановив сотні мінних загороджень: історія нацгвардійця-сапера [ Редагувати ]
Саперні війська йдуть попереду перших. Підходять впритул до позицій ворога, встановлюють мінні загородження під обстрілами та прикривають піхоту від важкої техніки. З бійцем Нацгвардії, який перевчився на спеціаліста саперної справи з менеджера-економіста, поспілкувалася наша Світлана Шекера.
Боєць на псевдо "Джонні" перевіряє місцевість. Він служить сапером, тож на позиції заходить першим. Якщо металошукач зреагує на міну, боєць опускається до землі й повільно та ретельно перевіряє її щупом.
Щоб не було мін-охоронців. І трохи намацуєш підхід до неї. Коли ти підходиш, обережно відгортаєш руками. Намагаєшся підкопатися під неї. І також щупом перевіряєш під нею, щоб не було мін-сюрпризів.
Далі міну, за термінологією військових, "знімають".
Підкопується під міну, щоб можна було дістатися до бортика. Встановлюється кронштейн і потім з безпечної відстані ця міна виймається з місця постановки.
Євген, якого побратими охрестили "Джонні", пішов воювати наприкінці 2022 року. Каже, вже не було сил дивитися, як окупанти знущаються з його рідної Харківщини. Потрапив до саперного розрахунку Нацгвардії. До того навіть в армії не служив. За спеціальністю - менеджер-економіст, саперній справі вчився з нуля. Багато чому - вже в бойових умовах. Перший воєнний досвід був на Луганщині.
"Джонні", військовослужбовець 5 бригади Нацгвардії, старший сапер:
З командиром ми ставили загороджувальні рубежі, щоб вража техніка не приїхала до нас. Постановка мінних бар'єрів, протитанкові міни. Це було, по-перше, на той час найважливіше, закрити позиції хлопців, щоб техніка не змогла під'їхати й розбирати їх.
"Джонні" не приховує: інколи буває страшно йти, як кажуть про саперів, попереду перших.
"Джонні", військовослужбовець 5 бригади Нацгвардії, старший сапер:
Всі хочуть жити, всі хочуть повернутися до родини, до сім'ї, до дітей. Перше, що приходить в голову, коли ти туди виходиш за цей бруствер, то розумієш, що тебе чекають, і ти повинен повернутися до сім'ї.
Саме родина і маленький син, який чекає на тата, - головна мотивація для бійця.
У мене є син. Я не хочу, щоб він бачив цю війну, з мене і так вистачає того, що він вже грається з хлопцями своїми в прильоти, самольоти, авіація. Це не дуже дитячі забавки.
Інженерна розвідка, пробиття доріг, якими далі підуть військові, - це все робота саперів. "Джонні" скромно каже: не рахував, скільки мін зняв. А скільки встановили мінних сюрпризів для росіян - військова таємниця.
Сергій, офіцер 5 Слобожанської бригади НГУ:
Усі відчувають, що ця робота недаремно, недаремно ризикуємо життям, недаремно це все. Тому що комусь легше, піхоті легше. В окопах, коли в них зашиті фланги, зашитий фронт від важкої техніки противника. Це ускладнює там противнику дії штурмові.
Командир підрозділу, де служить "Джонні", дивується, як швидко колишні цивільні стають холоднокровними професіоналами.
Сергій, офіцер 5 Слобожанської бригади НГУ:
Вони проходили навчання в навчальному центрі, але навчання - це одна справа, а бойове виконання цих задач - це зовсім інша справа. І мене особисто завжди дивувало, як вони справляються зі стресом у бойових умовах, тому що часто треба виконувати завдання в безпосередній близькості до противника, під обстрілами, але мене завжди дивувало, що це цивільна людина, яка ніколи з цим не стикалася.
Загальновідома приказка, що сапер помиляється лише один раз - правдива, каже боєць "Джонні". Тому самовдосконалюється безперервно. І мріє після війни повести сина до школи.
